Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

Лаура і Рута проводили його здивованими поглядами. Майя не менш здивована взяла рукавички і подивилася на одногрупника. Навіщо він їй допоміг? Ні, звичайно, вона була рада, але не розуміла, навіщо?! Адже тепер на лаву невдах відправлять його.

Схоже, Ельдара ця перспектива нітрохи не бентежила. І коли з'явилася мадам Пуфа зі своїми годинникоголовими і роздала підручники, він навіть не намагався приховати, що не надів рукавички, тримаючи руки на парті.

 — Ельдар Яхонт Червоний, — тут же помітила порушення мадам Пуфа, — ми починаємо практичне заняття. Де ваші рукавички?

Майя зібралася пояснити все, але Ельдар швидко глянув на неї, попередивши мовчати. Він встав і невимушено розвів руками.

 — На мій превеликий жаль, мадам Пуфа, я їх забув.

 — Дуже шкода, молодий чоловіче. Тепер я не маю права вас допускати до заняття.

 — Знаю, мадам Пуфа. Правило є правило. Порушників потрібно карати.

 — Рада, що ви це розумієте, — кивнула чародійка. — І дуже прикро, що ви пропустите нове цікаве заклинання з перетворенням води в крижані фігури.

 — Крижані фігури? Ох, і правда — дуже шкода, — кивнув Ельдар. — Давно хотів сплести подібне заклинання. Що ж, упущення цього уроку буде мені наукою більш уважно збиратися вранці.

Хлопець злегка схилив голову, висловлюючи глибоку печаль. Та так природно, що, не знай Майя, де зараз його рукавички, відразу б повірила в глибину смутку в синіх очах.

Мадам Пуфу, помітно, теж зачепили почуття учня. І вона трохи спантеличено повела бровами. Помовчавши, вона зітхнула:

 — Добре, Яхонт Червоний, сьогодні я зроблю виняток і допущу вас до заняття. Зрештою, ви один з тих, за кого я не боюся червоніти перед комісією. Одне заняття можете пропрацювати без рукавичок. Але надалі такого не повинно повторитися.

Ельдар миттю пожвавився і обдарував вчительку чарівною усмішкою.

 — Красно дякую, мадам Пуфа. Ви дуже добрі.

Майя не зрозуміла, здалося їй чи ні, але мадам Пуфа відвела погляд . Невже зніяковіла? Хоча секундою пізніше її обличчя стало знову строгим.

Рукавички Ельдара виявилися завеликі, але плетінню заклинань це не заважало. Точніше, у Майї виходили кривуваті кола, але це було справою якраз звичайною. Тому мадам Пуфа навіть не помітила на руках дівчини підміни.

З дзвінком першокурсники заметушилися. Майя підійшла до парти Ельдара і, подякувавши, повернула рукавички.

 — Не очікувала, що мадам Пуфа тебе допустить, — зізналася вона.

По легкій посмішці на обличчі хлопця стало ясно, що сам Ельдар не сильно здивувався.

 — Це може стати проблемою, — сховав він під накидку рукавички.

 — Що?

 — Іспит з Чароплетінням.

 — Для тебе?! — здивувалася Майя.

 — Для тебе. Хоча татко навряд чи вижене свою принцесу, навіть якщо та завалить основний іспит, — зауважив він.

Дівчина відвела погляд. Ельдар думав про неї так само, як інші. Це раптом зачепило Майю сильніше, ніж косі погляди всієї групи.

 — Якби ж то... — буркнула вона. — Батько пообіцяв вигнати мене з Академії, якщо ще раз напартачу.

 — М-м, звучить заманливо, — протягнув Ельдар. — Мені б він таке пообіцяв.

Майя здивовано глянула на хлопця. А потім згадала, що у них на цей рахунок проблеми прямо протилежні.

 — Тайлогос — не єдина академія, якщо на те пішло, — сказав Ельдар, вставши з-за парти.

 — Так, але толку, якщо і там я буду ходячою катастрофою? Адже проблема не в академії, а в мені. Магія мене ніби не слухається... — Майя запнулася. Вона побоювалася говорити про негаразди з контролем магії іншим. А тому, піймавши запитальний погляд хлопця, спішно уточнила: — Іноді... З ким не буває, так?

 — Як би там не було, ти вільна йти, куди побажаєш, — подивився Ельдар у високе вікно, де крізь сизий туман проступали гори. Мимоволі поправив хустку на шиї. — Це вже непогано.

Майя озирнулася і зрозуміла, що клас вже спорожнів і їхню розмову ніхто не чує. Вона подивилася на хустку на шиї хлопця. Чи могла вона зрозуміти, як йому — засудженому все життя бути на побігеньках у інших. Мабуть, її проблеми з його не варто порівнювати.

 — Що таке? — глянув на неї Ельдар, коли дівчина хмикнула.

 — Просто подумала, як забавно відрізняються наші бажання. Ти мрієш звідси втекти, а я — залишитися.

Майя пішла до виходу, не помітивши, як здивовано подивився їй услід Ельдар.

 ***

На наступний ранок Майю розбудив стукіт. Протираючи очі і натягуючи халат, вона пішла до дверей. Але коридор виявився порожнім. Однак не встигла дівчина повернутися в ліжко, як стукіт повторився. І до Майї дійшло, що стукають зовсім не в двері, а у вікно. Вона підійшла до підвіконня і здивовано подивилася на зелену ящірку в короні, яка сиділа з іншого боку вікна. У пащі та тримала невеликий складений лист. Майя відкрила стулку, впустивши гостю. Ящірка вклала їй в руку послання.

 «Приходь в сад академії. Ельдар», — прочитала Майя в записці.

 — А? — тільки й видала вона і повернулася до годинника на своїй тумбі. – В таку рань! — обурено подивилась вона на ящірку.

Гостя тільки кліпнула блискучими очима, мовляв, а до мене-то які питання?

Швидко зібравшись, Майя поспішила в Академію. Ящірка заповзла їй на плече і безцеремонно залізла під воріт накидки. Дівчина вирішила не заперечувати. На кованих воротах Тайлогоса вона побачила Люсю. Обличчя з листя зміряло її прискіпливим поглядом і розчинилося, дівчина навіть не встигла привітатися.

Ельдар чекав її на даху біля саду, спершись на перила і розглядаючи місто. Він стояв без накидки, тільки в своєму темно-синьому плащі і ніби не помічав прохолодного вітру.

 — Спасибі, що прийшла, — повернувся до неї Ельдар.

 — Щось трапилося?

 — Так, я повинен був побачити тебе.

Майя здивовано повела бровами.

 — Навіщо?

Ельдар злегка примружився.

— Хотів запитати: наскільки сильно ти хочеш залишитися тут?