С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

— Там чоловіків взагалі немає?

— Як це? Он, —  колега не соромився вказати пальцем на новобранця. — Бачиш? Отой з пляшкою. Це Кім, який після знайомства із заступником Головного, довгенько валявся в стаціонарі.

— А ота не з медиків? — за прикладом сусіда вказала на кремезну алійку, яка розминалась перед боєм. Її суперника – низенького хлопчину, що помітно нервував, було, навіть, трохи жаль.

— Та, ні. Це твої потенційні колеги.

— Помилуй мене, Великий, від таких «колег», — ми синхронно розреготались, привертаючи увагу найближчих сусідів.

За підсумками групових боїв формувалась рейтингова таблиця. Двоє найкращих – виходили в одну восьму, проведення якої разом з однією четвертою заплановано вже за кілька днів, а ще через день – півфінали і фінал. Скорочення кількості новобранців на відборі усім тільки на руку. Чим швидше закінчимо, тим простіше буде далі.

— Хіба так можна? — вказала на ринг, де один з бійців притиснувши коліном груди суперника з усіх сил колотив його по обличчю. Робота судді зводилась, де питань знерухомленому Кіму, здається, чи не хоче той здатися. Орен тільки кривилася. — Поламає ребра ж!

— Не заборонено. Удари йдуть не в потилицю, пахову область чи хребет. Волосся, очі, дрібні суглоби він теж не чіпає.

— Жах, — я потягнула через соломинку зігріваючий напій.

— А от вона непогано тримається. Ще трохи і цей здоровань втомиться, — Гверн оцінив тактику дівчиська в нікабі, яка дзигою крутилась по рингу, ухиляючись від ударів неповороткого суперника. — Оцей прийом називається «привид».

— Типу хибний удар?

— Так. Моя школа, — тішився колега, спостерігаючи за креідінкою, яка експериментувала з різними видами ударів, швидкістю та силою.

Груповий турнір тривав трохи більше години. Три раунди по п’ять хвилин з однохвилинною перервою між ними.

— І що ви тут робили весь цей час? Ооо… — Таран принюхався і безуспішно намагався розбудити Гверна, який спав у мене на плечі. — Все ясно. Не могли мене почекати?

— Тоді б на всіх не вистачило, — сусід нарешті відкрив очі і не міг зрозуміти, що з нього хочуть.

Вміст його термочашки відбив нюх. Навіть Таран скривився. Сьогодні хтось полетить додому на автопілоті.

Наступного дня Орен ганяла своїх медиків як тільки могла. Особливо діставалось Кіму, обличчя якого нагадувало гнилий гарбуз. Мда… на своє фото з профайлу він зараз мало схожий. Навіть Коннахт, яка, зі слів Орен, ганебно програла усі п’ять поєдинків, і тепер ходила, тримаючись за спину, отримала меншу прочуханку. По суті рожевоволосій вже можна збирати речі, бо сумнівів, що відбір для неї закінчився, ні в кого не лишилось.

— Переважна більшість травм не надто серйозні, але бійці одне одного не шкодували: ушкодження рук та ніг, забої, переломи, вивихи суглобів. Двох довелось в регенератор покласти.

— Що поробиш, конкуренція, — розвела руками я. — То що твій Кім? Виступатиме?

— Ой, так, але, знаєш, я не розумію суті цих змагань. Усі конфлікти в системі – високотехнологічні, а кулаками проти щупів теж не повоюєш. Краще б вже пейнтбольну частину переносили на груповий етап. Погодься, дивитися командний поєдинок цікавіше, ніж одиночний.

— Ну так, але Головний щось говорив про піар-кампаніюю Правда, мене це стосувалось, то ж я не вслухалась.

— Це помітно. Ви з Гаелом не випускали з рук термочашки. Такі спраглі були, що він ледь ходить сьогодні, — засміялась Орен. — Вручила йому сорбент і відправила відсипатись. Ти ж  теж за цим прийшла?