Анна Потій - Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій

Еміван усміхнувся своїм праправнучкам і обернувся, щоб піти, але Ірфла його зупинила.

— Ходімо до нас на чай, дідусю Еміне, батько буде радий з вами познайомитись. Адже ви померли ще до його народження.

— Раз за життя з правнуками не встиг познайомитися, то хоч після смерті їх взнаю. Веди нас, Ірфло, я буду радий провести трохи часу з вашою родиною.

Всі разом вони повернулися в будинок Фелли та Еділана, чим неймовірно здивували його мешканців. Еміван знову розповів історію загибелі його першої дружини та розповів про жрицю з лісу на Сутінковому острові. Мабуть, він переживав, що дівчата могли неправильно запам'ятати його слова та щось перекрутити.

Після його візиту Феліція з Фірніетом вийшли надвір, щоб поговорити наодинці.

— Треба повертатися, Фел, — тихо сказав Фірніет. — І якомога швидше. Не подобається мені все це. Щось тут нечисто із цими Повелителями.

— Тоді вирушаємо вранці, так? — спитала Феліція.

Фірніет не встиг їй відповісти. Перед ними з фіолетового туману постала темна постать. Злякавшись, Феліція відскочила назад і мало не впала, спіткнувшись, але Фірніет її своєчасно підхопив.

— Не так швидко. Вас поки що ніхто не відпускав, — з-під низько насунутого капюшона пролунав грізний голос.

Вже від одного його голосу Феліція вся затремтіла, а коли він відкинув капюшон і оголив свій обгорілий череп із сяючими темно-синім полум'ям очима, ротом і носом, вона, скрикнувши, знепритомніла. Такого моторошного видовища вона не очікувала побачити.