Kalli de Narro - Секрет Імператриці, Kalli de Narro

Світло розігнало мої закриті очі. Ми стояли там і не знали, що робити. Демони зникли, мабуть, вирішили погратись або намагалися замордувати нас холодом. Але ми просто розгублено дивились навколо. Все здавалося ілюзією. Але на жаль, це було реальністю.

— Який план? — поцікавилась я.

— На жаль тільки не вмерти. Головне добратись до меча і тоді вже будем розбиратись. Тоді головне послабити їх твоїми прокляттями, а я відправлю їх в глибини пекла, — відповів він та зібрав волосся.

— Тоді вперед і ніколи назад, — промовила я.

Ми схопились за руки й стрибнули в вихор ілюзій.

Ми стояли, здивовані й переповнені жахом, спостерігаючи, як образ Імператриці поступово розпадається перед нашими очима. Її прекрасна білосніжна шкіра була захоплена опухлими венами, що пролітали під нею. Було неможливо уявити собі, як це сталося і що призвело до такого стану.

Мої думки збентежені, але відчуваючи себе відповідальною за цю ситуацію, я зібрала свою силу і зосередилась. Я знав, що повинна знайти відповідь. Гальмуючи свої власні страхи, я рухнула на коліна поряд з тілом Імператриці, щоб дослідити цю страшну трансформацію.

Обмацуючи її опухлу шкіру, я відчула пульсацію під своїми пальцями. Це було щось більше, ніж просто фізичне. Це була магія, що перетворювала її життєву силу на щось мерзенне і жахливе. Але що саме спричинило цю метаморфозу, залишалося загадкою.

Звертаючи погляд на навколишнє середовище, я помітила деякі дивні символи та сліди на снігу. Вони свідчили про наявність сили, яка була надто потужною для контролю. Зрозуміло, що ці символи й сліди мали причинно-наслідковий зв'язок з подіями, що розгорталися.

Однак, час спливав, і ми не могли залишатись тут на завмерлому снігу. Ми були зобов'язані знайти вихід і розкрити таємницю цього жахливого перетворення. З силою в душі, я піднялась з колін і оголосила рішуче, що ми повинні шукати сліди та знаки, що приведуть нас до відповідей.

Поволі підіймаючись, ми рушили вперед, залишаючи тіло Імператриці за собою. Світло сонця стиха зникло, а нас оточували холодні, неспокійні простори. Ми були рішучі й не зволікали. Ми відчували нашу силу і розуміли, що ми зобов'язані знайти правду, не дивлячись на страх і жах, що нас оточували.

Так ми продовжували свій шлях, дарма що жахливість навколишнього світу. Ми знали, що лише відповіді приведуть нас до зміни, до визволення від цього кошмару, який нас оточував. І ми пішли вперед, з надією, що зможемо знайти вихід і принести світло туди, де це найбільше потрібно.