Настуся Соловейко - Драконяча відьма, Настуся Соловейко

Драконоборець пильно вдивлявся у чорний дим, який почав стелитися по землі.

Понад усе на світі, мені хотілося залізти в гаряче озеро, а потім, повернувшись до своєї хати, лягти спати у своє ліжко та ніколи не чути, як хтось кличе на допомогу.

А ще, хотілося їсти, дуже. Та я мовчала, коли рудоволосий всадовив мене на спину Райна, мовчала, коли ми знову опинилися у лісі, мовчала, поки не заснула, притулившись до широких грудей і вдихаючи запах, що тепер викликав в мене одночасно і страх і спогади про те, яким він був, коли не пам’ятав себе.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно