Олександр Петрович Ємченко - Піраміда Сонця, Олександр Петрович Ємченко

class="book">Та це не основна відмінність Тритона, Маючи червонясте забарвлення, він, на думку вчених, оточений атмосферою. І то не якою-небудь, скажімо, аміачно-метановою, а азотною! Як супутник Сатурна Титан чи Земля на ранніх стадіях її розвитку. Якщо врахувати низькі тамтешні температури, то можна допустити, що поверхня Тритона вкрита океаном рідкого чи затверділого азоту.

І це ще не все. Тритон має рекордну для планет Сонячної системи густину — 8 грамів на кубічний сантиметр. Для порівняння зазначимо, що густина Землі дорівнює 5,52 г/см9. Така висока густина улюбленого «чада» Нептуна означає, що його нутро, тобто ядро, складається всуціль із заліза та інших металів. Але звідки на околицях Сонячної системи такі гігантські осередки металів?

Загадки, загадки, загадки… Сподіваємося, що їх стане менше, якщо не більше, коли будуть опрацьовані дані, передані земним розвідником «Вояджером-2», який, пролетівши у серпні 1989 року мимо планети, виявив 6 нових її супутників.

…З давніх часів міфологічний бог моря був близький і доступний для мешканців Землі, три четвертих поверхні якої залиті водою. А ось планета, названа його ім’ям, все ще далека від землян— як у прямому, так і в переносному значенні.

ПЛУТОН:
«Моя оселя — світ підземний. Усім померлим я даю притулок»


Царство мороку і тіней

Здається, самі боги звеліли назвати найвіддаленішу планету Сонячної системи ім’ям володаря підземного царства — повна мороку і холоднечі, вона, як і похмурий світ глибинних надр, не знає радісного проміння ясного Сонця,

Син Крона і Реї, брат Зевса, Посейдона і Деметри, цей бог, якому при поділі світу випало «царство тіней» померлих, мав багато імен — Аїд, Діт, Гадес, Аїдоней, Плутон, Тартар, Ереб, Орк… Увійшли в ужиток два — Аїд і Плутон.

З богом підземного царства пов’язано багато стародавніх міфів. Пригадайте розповідь достославного Одіссея про свої відвідини похмурих володінь Аїда. Щоб дістатися до рідної Ітаки, героєві треба було спуститися в підземний світ на побачення з фіванським віщуном Тіресієм. І він це зробив.

З привидами багатьох своїх побратимів по Троянській війні зустрівся Одіссей. Побачив він і тінь богорівного Ахілла. Бесідуючи з велемудрим і удатним на все царем Ітаки, засмучений син Фетіди, жертва Паркової стріли, вирік афоризм, який дійшов до наших днів: «Краще бути вбогим під Сонцем, ніж царем у царстві мертвих».

Картини Аїдового царства знаходимо і в українській літературі. Йдеться про безсмертну «Енеїду» Івана Петровича Котляревського, яку він створив, переробивши у народному стилі епічну поему римського поета Вергілія. Ось для прикладу десять рядків з неї:

Тепер Еней убрався в пекло, Прийшов зовсім на інший світ; Там все поблідло і поблекло, Нема ні місяця, ні звізд. Там тільки тумани великі, Там чутні жалобнії крики, Там мука грішним не мала. Еней з Сівіллою гляділи, Якії муки тут терпіли, Якая кара всім була.

Отож, хто йде сюди, покинь усі надії… Чи не зустріне колись земних космонавтів цим написом і сама планета Плутон?

Якого роду і племені?

Родовід бога підземного царства Плутона добре відомий. А ось «біографія» планети Плутон ще досить туманна. Та спершу з’ясуємо, коли і як відкрили це небесне тіло.

Свого часу, прагнучи розшифрувати неправильності в русі Урана, відкрили планету Нептун. Але Уран продовжував викидати на орбіті «незрозумілі коники». Та й сам Нептун вів себе дивно, немов зазнавав на собі впливу ще якогось тіла.

З’ясувати ці аномалії взявся американський астроном Персиваль Ловелл, той самий, що гаряче вірив в існування розумного життя на Марсі. У 1905 році він розрахував положення транснептунової планети. Впродовж тривалого часу уточняв свої розрахунки. Маючи в штаті Арізона чудову астрономічну обсерваторію, організував пошуки планети X. Та минав час, а гадана планета все не з’являлася на людські очі. Дехто засумнівався у правильності розрахунків Ловелла….

Відкрили загадкову «незнайомку» аж в 1930 році, коли того, хто теоретично передбачив її існування, вже не було серед живих. Чому ж так довго шукали, здавалося б, уже відкриту планету? Помилився Ловелл? Ні, його розрахунки були гранично вивіреними. Заковика виявилася в Іншому — недосконалості наявної телескопічної техніки. А ось коли в Ловелловській обсерваторії встановили 13-дюймовий фотографічний рефрактор, тоді й вдалося «спіймати» невидимку; Явити на світ дев’яту планету пощастило 24-річному американському астроному Вільяму Томбо, який пізніше прославився дослідженням нових комет і зоряних скупчень. Як і слід було чекати, примарну планету наавали ім’ям не менш примарного бога підземного царства Плутона.

Справді, новоявлена планета була схожа на невловимого привида мороку. Коли земляни вперше побачили її і більш-менш визначили параметри, то мимоволі стенули плечима — не планета, а химера якась. По-перше, досить дивно рухається — часом перетинає орбіту Нептуна і підходить ближче, ніж він, до Сонця. По-друге, площина її орбіти «випадає» з площини, в якій рухаються всі наші планети. І по-третє, за всіма даними її не можна було віднести ні до небесних тіл земної групи, ні до планет-гігантів. З’явилася думка, що Плутон — колишній супутник Нептуна, що залишив свого «сюзерена» і вийшов на самостійну орбіту, або ж це тіло захопило Сонце, линучи безмежними просторами Галактики.

Які ж дані про нову планету занесли до своїх каталогів астрономи? Плутон знаходиться в сорок разів далі від Сонця, ніж Земля. Позатак він