Збігнєв Херберт - Натюрморт із вудилом

та запалу. Йому вдалося переконати понад міру ощадливих колег по цеху (він уже багато років був їхнім деканом), що треба спорудити сирітський притулок. У Корнеліса вселився дух молодого підприємця, ба більше — апостола справи. Він подвоювався і потроювався, коли організовував збірки, свята й лотереї, покликані наповнити коштами починання, затверджував плани, наглядав за процесом будови, годинами обговорюючи з мулярами й теслями кожну дрібницю. Трост любив прогулюватися ділянкою майбутнього сирітського притулку і креслити паличкою на тлі неба відсутні поки що стіни й вікна, поверхи, карнизи та стрімкий дах.

Вечори купець проводив удома, у «жовтій кімнаті», вікна якої виходили у сад. Там стояло крісло, обшите червоним курдибаном, у якому пан Йонх (о, як давно це було!) читав упівголоса своїх латинських поетів. З-поміж домашніх меблів цей предмет шанували найбільше, він був наче флагман, який кермує флотилією ліжок, столів, крісел, бездонних шаф і буфетів. Корнеліс навмання брав пару книг із бібліотеки, поринав у те крісло, переглядав останній номер «Голландського Меркурія», де ніколи не бракувало цікавих звісток про повені, придворні інтриги, біржу, чудеса і злочини. Він читав не довго; він вслухався у гомін вулиці й шелести будинку. З саду долинали міцні пахощі нарцисів, диких руж і шафрану.

Коли Корнеліс скорявся владі шерехів і пахощів, то переконувався, що час не підвладний його волі. Колись, у часи молодості, він панував над часом, міг його затримати чи пришвидшити, як рибалка, який накидає хвилям ріки власний ритм. Тепер він почувався каменем, кинутим на дно, оброслим мохом каменем, над яким переливається рухливий безмір незбагненних вод.

Книга зсувалася з колін. Трост ціпенів. Дедалі частіше служниця мусила будити його до вечері.

Невдовзі після гучного святкування уродин (йому виповнилося 60 років) Корнеліс занедужав. Лікарі діагностували жовчну лихоманку, порекомендували спокій та запевнили, що пацієнт скоро одужає. Завбачливий Трост уклав заповіт і розпорядився сплатити взяті раніше позики. Стан фірми виглядав так: активи — 12 000 флоринів, добре забезпечені кредити — 9 300 флоринів і 5 100 флоринів у цінних паперах та акціях Ост-Індської Компанії.

Корнеліс усе слабшав, він уже не вставав із ліжка. Лікарі приписували компреси з зілля, розмаїті мікстури — вино з хіною, настій алое, витяжку з тирличу, пускали також кров; нарешті порадили прикладати до грудей хворого павучі голови у лушпинні волоського горіха, а коли б і це не допомогло — замінити павучі голови рядками з Біблії. Наука цілком очевидно м’яко поступалася місцем вірі.

Щодня близько п’ятої — літо було гоже, дуже тепле — приходив старий приятель Троста, Абрагам Ансло, колись відомий усій Голландії проповідник, а тепер мовчазний дідок із сивою благенькою борідкою і вічно сльозавими очима. Він сідав у ногах ліжка. Друзі посміхалися одне одному; їхній діалог точився поза словами і часом. Хворий дуже потребував звіритись у своїх сумнівах, душевних ваганнях і неспокої. Він зовсім не міг зрозуміти Того Світу. Порожня блакить сповнювала його жахом. Либонь, то був безбожний вибух уяви, а насамперед — поганських відчуттів. Корнеліс абсолютно не міг усвідомити, як можна існувати без дому, без рипливих сходів і поручнів, без завіс і свічників. А ще — без тканин, між якими він провів усе своє життя. Яка невблаганна сила забирає нам холод шорсткого шовку, чорну вовну, яка переливається в руці, наче лагідна хвиля, полотно, що нагадує поверхню ставка, сковану кригою, велюр, який лоскоче, немов хутро, мережива, ладні, здається, шепотіти про жіночі таємниці.

Ансло йшов собі перед смерканням, і на прощання торкався холодними пальцями руки приятеля.

Залишилося зовсім мало часу.

Як не завтра, то післязавтра ввійде зі сніданком служниця і коротко зойкне.

І тоді завісять усі дзеркала у будинку і повернуть усі образи до стін, щоб зображення дівчини, яка пише листа, кораблів у відкритому морі, селян, які танцюють під високим дубом, не затримували дорогою того, хто мандрує до світів, непідвладних уяві.

Текстологічні зауваги

Текст цієї збірки перекладено за виданням: Herbert Zbigniew. Martwa natura z wędzidłem. — Warszawa: Zeszyty Literackie, 2003. — Wyd. I.

© by Katarzyna Herbertowa, Halina Herbert-Żebrowska

© for the Polish edition by Fundacja Zeszytów Literackich, Warszawa 2003

Зауваги польського видавця

I. Martwa natura z wędzidłem. Текстологічні примітки:

Пропонуємо шановним читачам нове видання книжки Збіґнєва Герберта. Вона була опрацьована автором у тому, що стосується і укладу, і змісту. В основу цього видання покладені рукописи та машинописи Герберта, а насамперед остаточне, затверджене ним видання книжки польською мовою (у друкованому виданні автор вніс певні зміни). І-ше видання книжки з’явилося у Польщі в 1993 році накладом Нижньосілезького видавництва [Wydawnictwo Dolnośląskiej, у цьому видавництві опубліковане також ІІ-ге видання.

Пропоноване видання є виправленим.

Наше редакційне втручання стосувалося осучаснення правопису та пунктуації; уточнення власних назв річок, місцевостей і музеїв, правопису прізвищ і цитат іноземними мовами, назв і описів образів. У цьому останньому випадку підставою був каталог вказаного музею. До здійснення цих, а також більшості зроблених тут змін, нас уповноважує листування Герберта з перекладачами його книжки. Особливо корисними були листовні зауваження доктора Клауса Штемлера [Klaus Staemmler] з Франкфурта-на-Майні (1.V.1989 і 12.VI.1990) та Герлофа Янсена [Gerlof Jansen] з Амстердама (13.XII.1992) і відповідь Герберта з Варшави (11.1.1993). Це листування зберігається в архіві Збіґнєва Герберта під опікою Катажини Герберт.

Польськомовні цитати відчитані й узгоджені з джерелом, на яке покликається автор. Загалом внесено кількадесят змін. Для прикладу подаємо кілька з них: замість «Wezera» ми подаємо «Moza», замість назви образу Дейстера Концерт — правильну назву, вказану Гербертом: Весілля. В описі образів: замість помилкового: «За [опікункою природи]» — «Навпроти», у Натюрморті з вудилом Торентіуса вказуємо розташування предметів згідно зі станом речей, так само в описі образу Терборха Присяга на мирному договорі у Мюнстері. В описі образу Фрома ми опустили окреслення «малий», згідно з волею Герберта і реальним станом речей (образ має розміри 137x188 см).