Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фентезі » Місто кісток 📚 - Українською

Кассандра Клер - Місто кісток

531
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Місто кісток" автора Кассандра Клер. Жанр книги: Фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 157
Перейти на сторінку:
усміхнувся. Його обличчя змінилося. Він уже не вдавав доброго, начитаного чоловіка, який гойдав Клері на гойдалках у парку і вчив її кататися на триколісному велосипеді. Раптом у глибині його очей з’явилося щось дике, люте та холодне.

– Спробуйте.

Пенґборн глянув на Блеквелла, який повільно похитав головою. Пенґборн повернувся до Люка.

– Повідомиш нам, якщо раптом щось спливе у пам’яті?

Люк і далі посміхався.

– Ви будете першими, кому я зателефоную.

Пенґборн повільно кивнув.

– Гадаю, нам пора. Хай береже тебе Ангел, Люціане.

– Ангел не охороняє таких, як я, – сказав Люк. Він узяв сумку зі столу і застібнув до кінця. – Вас щось затримує, панове?

Накинувши каптури, щоб знову сховати свої обличчя, двоє чоловіків вийшли з кімнати, а за хвильку і Люк пішов за ними. Він зупинився на мить біля дверей, оглянувшись, ніби перевірив, чи нічого не забув. А тоді акуратно зачинив за собою двері.

Клері стояла, мов примерзла до землі. Вона чула, як зачинилися передні двері, як віддалік дзенькнув ланцюжок і ключі. Люк знову повісив замок. Дівчина досі бачила перед очима вираз обличчя Люка, коли він сказав, що його не цікавило, що трапилося з її мамою. Вона відчула руку на своєму плечі.

– Клері? – нерішучий голос Саймона звучав майже ніжно. – Все гаразд?

Вона мовчки похитала головою. Дівчина почувалася жахливо. Насправді вона розуміла, що гаразд уже ніколи не буде.

– Звичайно, ні, – голос Джейса був холодний і категоричний, як скалки льоду. Він різко відсунув ширму вбік.

– Принаймні, тепер ми знаємо, хто послав демона до твоєї матері. Ці чоловіки думають, що в неї Чаша Смерті.

Клері стиснула губи в тонку пряму лінію.

– Це просто смішно і неможливо.

– Можливо, – сказав Джейс, обпершись на стіл Люка. Він дивився на неї темними, як затемнене скло, очима. – Ти вже бачила цих людей раніше?

– Ні, – Клері похитала головою. – Ніколи.

– Здається, Люціан достатньо знав їх, щоб дружньо з ними спілкуватися.

– Я б не сказав «дружньо», – зауважив Саймон. – Вони намагалися приховати свою ворожість.

– Вони не вбили Люка відразу, – сказав Джейс, – бо думають, що він знає більше, ніж каже.

– Мабуть, – додала Клері, – а може, вони просто не хотіли вбивати іншого Мисливця за тінями.

Джейс розсміявся різким зловісним сміхом, від якого у Клері аж мурашки по шкірі побігли.

– Сумніваюся.

Вона не зводила з нього очей.

– Чому ти так упевнений у цьому? Ти їх знаєш?

Коли юнак відповів, то уже не сміявся.

– Чи я їх знаю? – повторив він. – Можна й так сказати. Вони вбили мого батька.

Розділ 9
Коло та Братство

Клері підійшла до Джейса, торкнулася його руки і збиралася щось йому сказати. Але що би ви сказали тому, хто щойно бачив убивць батька? Поки вона вагалася, Джейс поворушив плечем, скинувши її руку, наче та вжалила його.

– Треба йти, – сказав він, проходячи з кабінета до вітальні. Клері та Саймон поспішили за ним. – Ми не знаємо, коли повернеться Люк.

Вони вийшли через чорний хід. Джейс замкнув двері, використовуючи стило. Вони вийшли на безлюдну вулицю. Мов медальйон, виблискував у небі над містом місяць, його перлинне відображення мінилося у водах Іст-Рівер. Далекий гул автомобілів, що їхали Вільямсбурзьким мостом, заповнював вологе повітря звуками, схожими на тріпотіння крил.

– Хтось скаже мені, куди ми йдемо? – запитав Саймон.

– На станцію метро, – спокійно відповів Джейс.

– Ти жартуєш? – перепитав Саймон, кліпаючи очима. – Вбивці демонів їздять на метро?

– Це швидше, ніж за кермом.

– Я думав, що буде щось крутіше. Наприклад, фургон із написом «Смерть демонам» чи…

Джейс навіть не збирався зупиняти Саймона. Клері скоса сердито глянула на Джейса. Іноді, коли Джоселін була дуже сердита чи засмучена, вона ставала, як це називала Клері, «зловісно спокійною». Цей спокій наводив Клері на думку про оманливий блиск льоду, який от-от трісне від твоєї ваги. Джейс був зловісно спокійний. Його обличчя не виражало емоцій, але щось горіло в кутиках його бурштинових очей.

– Саймоне, – сказала вона. –

1 ... 42 43 44 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місто кісток», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Місто кісток"