Людмила Когут - Мудрі жінки

Ніхто, крім домашніх, не знав, як мудрий Сьомочка надів собі на голову велику кришталеву вазу і прийшов до мами із запитанням: «Правда, я царь, и у меня хороший шлем — корона?».

Мама похвалила дитину, але цього кришталевого шлема зняти з голови царя-дитини вже не змогла. Довелося їхати до лікарні, де шлем безжально розбили. І дуже добре, бо голова мудрого Сьомочки вже почала пухнути в тому місці, де тісно засіла кришталева корона.

А віртуоз танцю, артист Ромочка, так гарно витанцьовував і махав шаблею-палицею, що в одну мить розбив скло у серванті і вщент розтрощив старовинні сервізи, куплені за чималі гроші ще дідусем і бабусею.

Добре, що тоді Лариса готувала їсти, а мамуся пильнувала свої нігті, а не дітей, які бешкетували біля неї.

За цілий день набиралось багато кумедних ситуацій з дітьми, не менше — прикрих із батьками.

Господиня була прискіпливою, могла взяти білу серветку і нею перевіряти, як витерті меблі, чи немає пороху на картинах.

Якось вона зауважила, що картина на стіні висіла не зовсім рівно. Замість того, щоб лише одним пальцем її поправити, покликала Ларису до картини і питала, чи та щось не бачить. Лариса прибігала з кухні з ножем чи цибулиною в руках і не могла одразу зрозуміти, про що питає господиня. Коли ж зрозуміла, про що йдеться, то ладна була ту цибулину чи ніж жбурнути у вередливу білоручку.

Увечері до Лариси телефонувала Оксана. Вона почувалася морально некомфортно перед Ларисою, бо жила в дочки — не працювала, а лише відпочивала.

Оксана не любила розповідати про своє цілоденне байдикування, тому найчастіше слухала Ларису.

А послухати було що!!!

Подруги розмовляли, сміялись і плакали.

Оксана намагалася підбадьорювати Ларису, хоча дуже важко називати чорне — білим. Нелегко було жити в чужій країні і працювати в чужих людей. Але людина звикає до всього. Отак і Лариса тяжко працювала, але вже відчула «смак долара» і трудилась до знемоги.

Увечері в ліжку відчувала, як від утоми пекли підошви ніг, ніяк не могла прибрати зручну позу, щоб примостити для відпочинку натруджені руки.

Згадувала про дім — там усі чекають пакунків з Америки та грошових переказів через «Вестерн-Юніон».

Думають, що тут в, Америці, долари ростуть на деревах — тільки встигай зривати.

Так думав і чоловік Лариси. Ігор собі навіть уявити не міг, як їй було важко фізично і боляче морально. Лариса сумувала за дітьми, домом і чоловіком, жінка намагалася не думати про те, що вона молода — і гарна, а життя щодня проходить повз неї. Таке цікаве, веселе, багате, але не її.

Цілий тиждень Лариса працювала, у коло її спілкування входили тільки господарі і їхні діти. Єдиний вихідний — неділя. Але цей день минав так неймовірно швидко!

У сірих буднях було мало приємних хвилин, хіба увечері можна трохи подивитися телевізор та поговорити по телефону з Оксаною.

Тільки з подругою могла поділитися найпотаємнішим — молодій жінці хотілось чоловічого товариства, тепла, і — чого гріха таїти — чоловічого тіла та пестощів. Та хіба це можливо зараз для неї?

Лариса згадувала… Колись, в іншому вимірі — далекому житті вдома — не один раз її знайомі «моралісти» осуджували жінок, які за кордоном мали романи з чужими чоловіками. Таких жінок вважали гультяйками і розпусницями.

Хіба тоді могла подумати Лариса, що вона колись потрапить за океан і їй так часто бракуватиме чоловічого тепла? Вона з радістю стала б такою ж розпусною, от тільки ні з ким і ніде…

Лариса відкидала від себе сексуальні думки, по телевізору не дивилась еротичні фільми. Боролася зі своїми жіночими бажаннями і сумнівалась у вірності свого чоловіка. Цікаво, як йому ведеться за відсутності дружини? Ці думки настирливо снували в її голові.

Не раз Лариса не заставала Ігоря вдома увечері, коли телефонувала, і спілкувалася лише з дітьми. Де він?.. Не творячи собі ілюзій, Лариса розуміла, що довга розлука між чоловіком і дружиною відображається на їхніх стосунках.

У те, що розлука маленьке кохання гасить, а велике — розпалює, Лариса не вірила. Можливо, це стосується подружніх пар, які щойно одружились. А вони з Ігорем разом уже понад двадцять років, у їхніх серцях перегорів нестримний юнацький шал. Тривале безгрошів’я приземлило і кинуло в безодню буденності, вир клопотів, де мало місця залишилося для романтики і кохання.

Лариса мріяла: як заробить гроші, приїде додому горда, багата і буде насолоджуватися щасливим сімейним життям.

Їй так хотілося згадати знайомий запах свого дому, меблів, книжок. Лариса мрійливо заплющувала очі. Боже! Яке то щастя — мати свій дім, сім’ю. Знати, що тебе з нетерпінням чекають діти і чоловік.

Але вона знала, що зустріч із домом буде не швидко — треба працювати. Для цього вона і приїхала сюди — за океан.

Час спливав.

Оксана полетіла додому. Лариса зі сльозами в очах прощалась із подругою, бо тепер залишалась в Америці зовсім самотня, просила подругу передати подарунки та гроші її дітям і чоловікові. Усі чекали маминих дарунків, ще більше зраділи грошовій допомозі.

А ще побачила, як змінилася атмосфера удома в Лариси за час відсутності господині. Усе ніби й чисто, прибрано, але немає жіночої руки, жіночого духу в цьому домі. 1а й Ігор нерадісний. Хотів би, щоб Лариса швидше приїхала… Не забув сказати, що грошей на життя не вистачає.

Оксані видалось, що тут бочка без дна і води в неї не набереться ніколи, хоч постав її під гірський водоспад. Знала, скільки важко зароблених доларів Лариса надіслала в сім’ю. Зробила висновок: з такими апетитами їй доведеться все життя працювати за кордоном, а бажаного матеріального благополуччя вдома так і не настане. Треба буде порадити змінити грошову політику в її сім’ї.

Із цими думками пішла з дому подруги. На жаль, це були не єдині неприємні спостереження, якими Оксана мала поділитись із Ларисою.