Волтер Айзексон - Стів Джобс

Коли Раскіну набридла викладацька робота, він узяв напрокат повітряну кулю і повідомив ректору про своє рішення зав’язати з учителюванням, пролітаючи над його будинком.

1976 року Джобс шукав когось, хто міг би написати інструкцію для Apple II, і звернувся з цим до Раскіна, який на той час мав свою невелику фірму з надання консультацій. Раскін завітав до гаража-майстерні: Возняк тоді заклопотано щось майстрував за своїм верстаком, а Джобс переконував гостя написати для них інструкцію за 50 доларів. У підсумку Джеф Раскін став завідувачем видавничого відділу Apple. Однією з мрій Раскіна було створити недорогий комп’ютер для широкого загалу. Тож у 1979 році він переконав Майка Маркулу призначити його керівником невеликого дослідницького проекту під кодовою назвою Annie, який би саме цим і займався. Оскільки Раскін уважав сексизмом називати комп’ютер жіночим іменем, він перейменував проект на честь свого улюбленого сорту яблук — McIntosh. Однак він змінив написання, щоби не наражатися на конфлікт із компанією, яка виготовляла аудіоо-бладнання і мала назву McIntosh Laboratory. Запропонований ним комп’ютер став відомий як Macintosh.

В уявленні Раскіна то мав бути апарат простий у користуванні, з екраном, клавіатурою та комп’ютерним блоком «усе в одному» і не дорожчий за тисячу доларів. Щоби зменшити вартість комп’ютера, він запропонував використовувати п’ятидюймовий екран і дуже дешевий (та малопотужний) мікропроцесор Motorola 6809. Раскін любив уважати себе філософом, тож він збирав свої думки у «Книзі Macintosh» і випускав час від часу відповідні маніфести. Один із них мав назву «Мільйони комп’ютерів» і починався такими словами: «Щоби персональний комп’ютер дійсно відповідав своїй назві, треба добитися, щоби він був у кожній сім’ї».

Протягом 1979-го та на початку 1980 року проект Macintosh ледве животів. Кожних кілька місяців його хотіли закривати, але щоразу Раскіну вдавалося вмовити Маркулу змилосердитися і не робити цього. Проектом займалися всього лише чотири інженери. Працювали вони у первинній конторі Apple, що поруч із рестораном Good Earth і неподалік нової будівлі компанії. Робочий простір був заповнений літачками та іншими радіокерованими моделями (захоплення Раскіна), що створювало атмосферу радіолюбительського гуртка. Робота команди час від часу також переривалася грою у вибивного. Розповідає Енді Герцфельд:

— Це змушувало кожного з нас створювати навколо робочих місць цілі барикади з різних коробок, щоби захиститися під час гри, тож у підсумку наш кабінет нагадував картонний лабіринт.

Зіркою тієї команди був молодий, білявий, з ангельською зовнішністю психологічно неврівноважений інженер-самоучка Ба-рел Сміт. Він боготворив роботу Возняка та намагався бути не менш блискучим у своїх досягненнях. Сміт спершу працював у відділі технічної підтримки, де його дивовижну здатність до імпровізації в роботі помітив Еткінсон. Згодом Барел Сміт захворіє на шизофренію, але на початісу 1980-х його незвичайна псроачна енергія трансформувалася у геніальну інженерну роботу.

Джобс був зачарований ідеями Раскіна, але аж ніяк не його бажанням за будь-яку ціну зробити комп’ютер недорогим. Якось у 1979-му Джобс порадив Раскіну зосередитися на отому «щось надзвичайне», про яке Джеф постійно говорив.

— Не переймайся ціною, просто працюй над властивостями комп’ютера, - казав він тоді Раскіну.

Чоловік відповів саркастичною запискою, де, описуючи той «Ідеальний» комп’ютер, він уже ні на що не скупився - там було все, чого душа забажає: кольоровий екран великої роздільної здатності, принтер, що працював би без стрічки та міг би відтворювати кольорові малюнки зі швидкістю сторінка за секунду, необмежений доступ до мережі ARPA (Агентство передових оборонних дослідницьких проектів СІЛА. — Прим, пер.) та здатність розпізнавати людську мову й відтворювати звуки, аж до «симулювання співу Карузо, який у кілька голосів виспівує разом із мормонським церковним хором». Записка та завершувалася словами: «Орієнтуватися лише на бажання - дурня. Починати ми мусимо, орієнтуючись на ціну та певні властивості, а також зважаючи на сучасні й недалекого майбутнього технології». Іншими словами, Раскін зовсім не розділяв Джобсових вірувань у те, що достатньо лише чогось дуже сильно хотіти - і це відбудеться.

Таким чином, їм судилося бути постійно на ножах. Особливо ж після того, як Джобса вшили з проекту Lisa у вересні 1980 року й він почав приглядати нове місце, де би себе проявити. Було ясно, що його зацікавить Macintosh. Маніфести Раскіна про недорогу машину для мас, із простим графічним інтерфейсом, засіли йому в голові. Зрозуміло було також, що тільки-но Джобс кине оком на Macintosh, Раскіну в тому проекті вже не довго залишатися.

- Стів почав розказувати нам, над чим саме, на його думку, ми мали би працювати. Джеф став нервувати, і ми усвідомлювали, чим це все може закінчитися, - згадує Джоана Гофман, одна з тодішніх учасниць проекту Macintosh.

Перший конфлікт стосувався любові Раскіна до малопотужного мікропроцесора Motorolla 6809. Раскін і Джобс знову зійшлися в суперечці через бажання першого втримати ціну нижче тисячі доларів і прагненням другого створити неймовірно класний комп’ютер. Джобс почав підштовхувати Macintosh перейти на потужніший процесор Motorolla 68000, яким була оснащена Lisa. Незадовго до католицького Різдва 1980-го він, не кажучи нічого Раскіну, запропонував Барелу Сміту змоделювати ще один прототип - під новий, потужніший процесор. Як це зробив би і його герой Возняк, Сміт поринув у те завдання з головою, працюючи три тижні безперестанку над творенням різного роду програмних удосконалень. Коли Сміт таки домігся позитивного результату, Джобс став наполягати на переході Macintosh на потужніший процесор, і Раскіну нічого не лишалося, як переглянути вартість комп’ютера.

Та справа була не лише в процесорі. Адже дешевий процесор, який Раскін хотів використовувати, не зміг би дати раду всій графіці; вікнам, меню, мишці тошо — всьому тому, шо їхня команда побачила під час відвідувань «Ксерокс PARC». Раскін тоді переконав кожного відвідати «Ксерокс PARC», йому сподобались ідеї піксель-ного екрану та вікон, але він був не у великому захваті від їхньої графіки та піктограм, і йому вже геть не сподобалась ідея використання мишки замість клавіатури.

— Дехто з нашої команди був у захопленні від ідеї робити все виключно мишкою, — нарікав він пізніше. — Інший приклад — це абсурдне застосування графічних знаків. Піктограми — то символи, які по-різному трактуються людьми різних культур. У цьому, власне, полягає причина того, що людство винайшло фонетичну писемність.

Колишній студент Раскіна, Біші Еткінсон, став на бік Джобса. Вони обоє хотіли, щоби комп’ютер мав потужний процесор, був здатний підтримувати рухливі графічні елементи та роботу мишки.

- Стів мусив забрати