Льюїс Керролл - Аліса в Країні Чудес. Аліса в Задзеркаллі
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
То була золота корона[51].
Розділ дев'ятий
Королева Аліса
— Це справді знаменитої — вигукнула Аліса. — Не думала я, що так швидко стану Королевою… Але ось що я вам, Ваша Величносте, скажу, — суворим тоном звернулася вона до себе (що-що, а картати себе вона полюбляла). — Негоже вам отак валятися на траві! Королева, як відомо, має шануватися!
Отож вона підвелася і почала походжати туди-сюди, — спершу трохи скуто, потерпаючи, щоб не злетіла корона, а згодом вільніше, заспокоєна думкою, що тут однаково ніхто її не бачить.
— А якщо я й справді Королева, то з часом носити корону я навчуся, — сказала Аліса, знову сідаючи на траву.
Вона вже так звикла до всіляких чудес, що ані трохи не здивувалась, уздрівши поруч із собою з одного боку — Чорну, а з другого — Білу Королеву[52]. Їй дуже кортіло запитати, звідки вони тут узялися, та вона побоювалась, що це буде не зовсім чемно.
«Але запитати, принаймні, чи закінчилася шахова партія — річ цілком безпечна», — подумала Аліса.
— Скажіть, будьте ласкаві… — несміливо озвалася вона до Чорної Королеви.
— Ніколи не озивайся першою! — гостро урвала її та.
— Але ж якби всі слухалися цього правила, — зауважила Аліса, завжди ладна трішки посперечатися, — і якби ви повсякчас озивалися тільки другою, а хтось інший завжди чекав, доки озветеся ви, то ніхто й ніколи не мовив би жодного слова, а отже…
— Дурниці! — крикнула Королева. — Невже ти не розумієш, дитино…
Тут вона зненацька насупилась і, хвильку подумавши, круто змінила тему розмови.
— Як ти посміла сказати: «Якщо я й справді Королева?» Яке ти маєш право так себе називати? Затям собі: ніяка ти не Королева, доки не складеш іспиту! І чим швидше ми його почнемо, тим краще!
— Я ж сказала тільки «якщо…» — жалібно виправдовувалася бідолашна Аліса.
Королеви перезирнулися, і Чорна стенула плечима:
— Вона каже, що сказала тільки «якщо»…
— Якби ж вона сказала тільки це! — заламала руки Біла Королева. — Але вона сказала значно більше!
— От бач: ти сказала значно більше, — повернулася до Аліси Чорна Королева. — Завжди кажи лише правду! Думай, що кажеш! А тоді записуй!
— Та в мене й думки не було…
— У цьому й уся біда! — перебила її Чорна Королева. — Ти мусила мати думку! Гадаєш, комусь потрібна бездумна дитина? Навіть жарт мусить мати в собі якусь думку… а дитина, погодься, далеко не жарт. Цього ти й обома руками не заперечиш.
— Я руками не заперечую! — уточнила Аліса.
— А хто це каже? — знизала плечима Чорна Королева. — Я сказала: руками не заперечиш!
— Це в неї така вдача, — озвалася Біла Королева. — Їй вічно кортить заперечувати — байдуже що і кому.
— Капосна, гидка вдача! — зауважила Чорна Королева.
Запала прикра мовчанка. Її урвала Чорна Королева, звернувшись до Білої:
— Запрошую вас сьогодні до Аліси на святковий обід!
Та кволо всміхнулася і промовила:
— А я — запрошую вас!
— Я й не знала, що маю давати обід, — сказала Аліса. — Та коли так, то запрошувати гостей, по-моєму, належало б мені.
— А хто тобі боронив! — зауважила Чорна Королева. — Ні, видно, добрих манер тебе на уроках не вчили!
— Добрих манер на уроках не вчать, — сказала Аліса. — На уроках вчать арифметику і подібні речі.
— Додавати вмієш? — запитала Біла Королева. — Скільки буде один плюс один плюс один плюс один плюс один плюс один плюс один плюс один плюс один плюс один?
— Важко сказати, — промовила Аліса. — Я збилася з ліку.
— Додавати вона не вміє! — втрутилася Чорна Королева. — А віднімати? Ану, відніми дев'ять від восьми.
— Дев'ять від восьми я не відніму, ви це знаєте, але…
— Віднімати вона не вміє, — сказала Біла Королева. — А ділити? Поділи одну грудку масла на одну хлібину — що вийде?
— Гадаю… — почала Аліса, але Чорна Королева відповіла за неї.
— Хліб з маслом, звичайно! А ось іще приклад на віднімання. Відніми в собаки костомаху — що залишиться?
Аліса замислилась.
— Костомахи, певна річ, не залишиться — я її відняла… І собаки на місці не залишиться — він кинеться мене кусати… Тоді, звичайно, і я не залишуся!..
— Виходить, не залишиться нічого! Так, по-твоєму? — запитала Чорна Королева.
— По-моєму, це і є відповідь, — сказала Аліса.
— О, знову неправильно! — сказала Чорна Королева. — Залишиться собачий настрій, ясно?
— Але яким чином…
— А ось яким! — вигукнула Чорна Королева. — У собаки пропаде настрій — пропаде чи ні?
— Мабуть, пропаде, — обережно відповіла Аліса.
— А коли собака зірветься з місця, то настрій його — залишиться! — переможно вигукнула Королева.
— Настрій теж може кудись подітися, — якомога стриманіше мовила Аліса, а сама подумала:
«Просто вуха в'януть — такі дурниці ми тут городимо!»
— В арифметиці вона абсолютний нуль! — хором заявили обидві Королеви.
— А ви знаєте арифметику? — запитала Аліса, рвучко обертаючись до Білої Королеви: цих доскіпувань їй було вже трохи забагато.
Королева хапнула повітря й заплющила очі.
— З додаванням я впораюсь, — мовила вона, — якщо дати мені час. Але з відніманням — аж ніяк!
— Абетку ти, без сумніву, знаєш? — спитала Чорна Королева.
— Певно, що знаю, — відповіла Аліса.
— Та чи знаєш певно? — прошепотіла Біла Королева. — Я теж її знаю. Будемо повторювати її разом? Згода, рибонько? Розкрию тобі один секрет: я вмію читати слова з однієї літери! Знаменито, правда? Але ти не падай духом — з часом і ти навчишся!
Тут у розмову знову втрутилася Чорна Королева:
— Питання з практичного життя! Як роблять хліб?
— Знаю! — радісно вигукнула Аліса. — Це справа…
— А зліва? — запитала Біла Королева.
— Спочатку з поля береш зерно, завозиш до млина, тоді його мелеш… Я й кажу: це справа довга…
— Наскільки довга — ярд, два? — уточнила Біла Королева. — Ти мелеш не зерно, а дурниці!
— Пообмахуймо її, — стурбовано мовила Чорна Королева. — Щоб її розумова напруга не перейшла, бува, в мозкову гарячку!
Вони палко взялися до роботи, і обмахували Алісу гілками доти, доки та не попросила їх перестати, щоб не надто розкошлалося волосся.
— Ось тепер вона знову безпечна, — сказала Чорна Королева. — Чужі мови знаєш? Як буде по-французькому «Абаба-аль-амага»?
— Це не наше слово, — поважно мовила Аліса.
— А хто каже, що наше? — відказала Чорна Королева.
Аліса вирішила, що цього разу голими руками її не візьмуть.
— Якщо ви скажете, з якої мови «Абаба-аль-амага», то я скажу, як це буде по-французькому! — переможно вигукнула вона.
Та Чорна Королева лише гордовито випросталася і заявила:
— Королеви
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аліса в Країні Чудес. Аліса в Задзеркаллі», після закриття браузера.
