Ірина Кузьменко - Місто грішних душ, Ірина Кузьменко

— Змусив старигана бігати по дощу, як малолітку.

— Ти сам запропонував зустрітися поза межами свого офісу.

Крістелла фиркнув і дістав із портмоне планшет. Увімкнувши його, показав одне фото Луці й промовив:

— Його звати Ларрі Калахан. Мої люди в районі Остін-Клер повідомили, що Ларрі виконавець кількох замовлень Пітера Крейда — перевезення наркотиків, викрадення, пограбування. Навідайся до нього. Можливо, він знає місцеперебування Крейда. Можливо, він і є виконавцем викрадення Сабін.                                                   

— Хочеш моїми руками розчистити собі дорогу в районі Остін-Клер?

— Ти просив про допомогу, і я це зробив, Луко. Домовся з Ларрі про зустріч і повідом мені. Я зроблю все, щоб люди Калахана вчасно не приїхали йому на допомогу.

— Дякую, Езро! — кивнув Лука.

— Рано дякувати! Сподіюсь, ти знайдеш відповіді на свої питання.

Езра Крістелла вийшов із машини. Біля нього відразу з’явився чоловік із парасолькою. Лука, провівши поглядом хрещеного батька, зателефонував Артуру й, завівши двигун, поїхав.

Остін-Клер — один із бідних районів міста Акройд, у якому зростання злочинності пов’язане з переділом сфер впливу між кримінальними угрупованнями. Незважаючи на збільшення числа вуличних банд у бідних районах, мафія все одно залишалася домінуючою на всій території міста. Саме такі бідні та зубожілі райони, як Остін-Клер, і були вершиною айсбергу всіх злочинів, які розгорталися, як чума по всьому місту.

Лука зупинив автівку. Фари залишив ввімкненими, і вони розвіювали темінь під проливним дощем. Через кілька хвилин до нього підійшов чоловік і, схилившись, постукав у вікно. Неро вимкнув фари, натягнув капюшон і вийшов із машини. Чоловік кивнув йому й сказав, щоб він йшов за ним. Зайшовши в будівлю, Лука оглядівся довкола й побачив кількох озброєних чоловіків. Вони перевірили його на рахунок наявності зброї. Однак один з охоронців, діставши з кобури зброю, вишкірився й націлився на нього.

— І навіщо ти приїхав у мій район?                

Лука оглянувся й побачив Ларрі Калахана.

— Спочатку прибери своїх гієн, потім поговоримо! — спокійно промовив Лука.

Калахан хмикнув і махнув рукою. Охорона відступила. Ларрі розвернувся, і Лука пішов за ним.

— У свідомості деяких жителів міста Акройд міцно засіла думка про те, що вони недоторкані, — зайшовши в кімнату, промовив Ларрі Калахан і запропонував алкоголь. Лука відмовився, і Калахан продовжив говорити: — Однак насправді це все не так. Контраст Акройда те, що недалеко від центру, заможності, великих шикарних будівель — бруд і злидні, наркотики, збройні пограбування й вбивства.

— І розповсюдження наркотиків, збройні пограбування й замовні вбивства — це твоя сфера впливу.

— Остін-Клер — це клята безодня. Утім, це мій дім! Я знаю, як виживати. А ти, багатенький нікчемний хлопчику, не зміг би й дня прожити тут! — грубо промовив Калахан.

— Твоя думка дуже цікава, — кивнув Лука. — Утім, я приїхав до тебе задля інформації. Я шукаю замовника викрадення сестри.

— Так-так, чув я цю цікаву історію про викрадення багатенької сучки Неро! — фиркнув Калахан.

Лука стиснув кулаки. Хотілося вибити йому всі зуби за такі слова, але Неро стримався задля інформації. Негідник ще отримає по заслузі.

Пильно дивлячись на Калахана, Лука, намагаючись контролювати свої емоції, спокійно промовив:

— Ти говориш про мою сестру, Калахане! Тому будь обережним у своїх висловах! У мене є один підозрюваний, і прізвище його Крейд.

Ларрі Калахан хмикнув.

— Пітер Крейд мені платить хороші гроші. Так чому ти думаєш, що я, як шістка, здам його?

— За інформацію я заплачу більше…

— Я працюю не лише з Крейдом! — посміхнувся Калахан.

— Скажи прізвища!

Калахан замислився. Наливши в стакан алкогольний напій, випив одним махом і запитав:

— Скільки платиш?

— Пару хвилин почекай! — Лука підняв догори вказівний палець.

— Не зрозумів? — насупився Ларрі.

Лука закинув ногу на ногу й поглянув на годинник.

— Я чекаю, доки ти дійсно подумаєш над моєю пропозицією, а не будеш блефувати, і зможеш все детально розповісти! — поглянувши на Калахана з-під лоба, промовив Лука.

Чоловік засмівся. Лука знову поглянув на годинник і подумки почав відраховувати п’ять хвилини. Ларрі присів у крісло й, взявши зброю в руку, націлився на Луку.

«Один!» — подумав, і пролунала автоматна черга.

— Це що, у біса, таке? — загорланив Калахан.

Двері відчинилися, і в кабінет увійшов Артур. Ларрі підстрибнув і перевів зброю на регента.

— Містер Калахан нервує? — запитав Артур.

— Він у роздумах! — оглянувшись, відповів Лука.

— Мене цікавлять лише гроші! — промовив Ларрі.