Ірина Кузьменко - Один постріл , Ірина Кузьменко

Тим часом я занурилася у свої думки.

— Розбирання та збирання потрібно проводити на столі. Із частинами та механізмами треба поводитись обережно, не допускаючи надмірних зусиль і різких ударів під час маніпуляцій із ними. Розкладати частини й механізми необхідно в послідовності їх розбирання, щоб полегшити збирання зброї надалі. У процесі збирання зброї потрібно звертати увагу на нумерацію частин, щоб не переплутати їх із частинами від інших пістолетів.

Помітивши, як Макс дивиться на мене, опустила очі. Він перевів подих і продовжив говорити далі:

— Здатність швидко усунути затримку під час стрільби є важливою навичкою, необхідною стрільцеві для розв’язання несподіваних ускладнень, що можуть виникнути під час виконання стрілецьких вправ!

Що він далі говорив, я вже не слухала.

Приєднати зворотні пружини і її напрямну вісь до рамки пістолета. Приєднати затвор до рамки, утримуючи рамку за руків’я в правій руці, а затвор у лівій, та ввести ствол і напрямну вісь із пружинами в канал затвора, після цього відвести затвор у крайнє заднє положення таким чином, щоб дульна частина ствола пройшла через канал затвора й виступила назовні. Після цього опустити задню частину затвора на рамку так, щоб повздовжні виступи затвора розташувалися в пазах рамки, i, притиснувши затвор до рамки, відпустити його. Приєднати затворну затримку. Здійснити спуск курка зі зводу, натискаючи вказівним пальцем руки, яка утримує зброю, на спусковий гачок, притримуючи при цьому курок великим пальцем, та плавно відпустити його. Увімкнути запобіжник, піднімаючи прапорець доверху. Приєднати магазин до основи руків’я та вставити магазин в основу руків’я через нижнє вікно, натиснути на кришку магазина великим пальцем так, щоб спрацювала кнопка фіксатора магазину та заблокувала його. Перевірити вірність збирання пістолета, а саме вимкнути запобіжник, тобто опустити прапорець донизу, відвести затвор у заднє положення та відпустити, щоб затвор таким чином зафіксувати на затворній затримці. Натиснувши на затворну затримку, повернути затвор у переднє положення, провести холостий спуск курка та ввімкнути запобіжник.

Я повторювала про себе інструкцію, і тремтіння в руках ставало все сильнішим. Коли закінчила збирати пістолет, повернулась до Олі. Вона всміхнулася та кивнула.

— Готова? — до мене підійшов Макс та легко доторкнувся до плеча.

Я не можу сказати, що мені було неприємно, але зрештою скинула його руку зі свого плеча. Макс не подав знаку, що образився, але його вираз обличчя змінився. Я була зла на себе за таку поведінку. Макс лише хотів підтримати мене, а я... а що я? Зламана, налякала дівчинка! Я прицілилася, і тремтіння в руках наростало. Доки дивилася на ціль, перед очима повстав образ Дагмара. Неприємний холод пройшовся по спині. Долоні спітніли. Стук серця відбився у скронях голови. Я зітхнула та, кинувши пістолет, швидко зняла навушники та вибігла на вулицю. Вдихнула свіже повітря на повні груди. До мене прибігла захекана Оля, я повернулась до подруги та промовила:

— Вибач, Олю, але я не думала, що буде так тяжко, — присіла на капот машини. — Можливо, і дійсно варто подумати про психолога?

Оля присіла поряд та обійняла за плечі.

— Якщо не хочеш йти до психолога, краще не потрібно себе змушувати. У тебе є я. Ми з усім впораємося разом, я тобі це обіцяю.

— Куди зараз поїдемо? — прихилила голову на плече подруги.

— Все в наших руках, мила. Не будемо думати, нехай наші серця покажуть нам дорогу.

Мені сподобалася думка подруги, і вже через секунду ми сіли в машину та, не думаючи про ціль і куди саме будемо їхати, віддалися дорозі, емоціям та почуттям.