Любава Волошин - Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин

Міка і Аліна всю ніч провели у приміщенні майбутньої аптеки прибираючи. Коли перше сонячне проміння почало проникати у великі вікна, вони нарешті закінчили розберати завали і вичищати полички до блиску. 

-" Тут стільки всього потрібно докупити!" - втомлено сказала Аліна. 

-" Я вкладусь в усе необхідне, але не швидше ніж хоча б трошки відпочину."- сказав Міка.

-" Як тобі ідея сніданку в " Дикому ябллці"?"- запропонувала Аліна.

-"Чергова чудова думка,що прийшла в твою голову."

 Вони повільно підійшли до таверни чудово знаючи,що та вже знову працює. Сніданок вони провели у цілковитій тиші, чим вище піднімалось сонце,тим більша втома долала їх. 

-" Пропоную, на сьогодні закінчити з роботою і розбератись з усім іншим вже завтра."- сказав друг.

-"А я пропоную не витрачати зайвого часу. Давай перенесемо товар в аптеку і тоді вже відпочинемо. Це все буквально на дві годинки."- спробувала вмовити друга Аліна.

Міка втомлено вдививя в її обличчя,на вагаючись викликати жалість та сьогодні це на неї не діяло. Вона подумки вже продавала лікарські набори і доглядову косметику першим покупцям. 

-"Добре."- врешті погодився друг,зрозумівши,що я його не чую.

Але ідея про відпочинок була влучною,правда зрозуміла це Аліна із запізненням,адже до її будинку вони ледве доплелись.

-" Мабуть,ти таки був правий."- сказала Аліна втомлено осідаючи на диван у вітальні.

-"Та невже?"-  вигнувши брову спитав друг з втомленою посмішкою.

-" Попрошу без сарказму, я просто переоцінила наші можливості."

-"Наші,чи свої? Я здається від самого початку був проти даної затії."- друг обперся спиною об стіну.

-" І що ти пропонуєш?"

-" Я пропоную розійтись з миром і продовжити працювати вже завтра."

-" Мабуть так і зробимо."- їй раптово стало сумно,що відкриття затримається.

Тим часом Міка, кивнув головою в знак згоди і скориставшись порталом зник. Повільно піднявшись з дивану, Аліна піднялась сходами до спальні, і забравшись під покривало, швидко і міцно заснула. Вона проспала б так певно і до самої ночі, якби чиїсь мокрий шершавий язик не почав лоскотати її за ногу.

-" Тінь, залиш мене в спокої."- благально пробурмотіла Аліна,але вовку було цілковито начхати на її прохання.

Вона втомлено сіла на ліжку і вичікувально втупилась в вовка, однак волохатий нахаба змахнув хвостом і счез у напрямку сходів. Дізнаватись куди чотириногий намилився вона не хотіла і оцінивши час доби  вирішила йти  готувати вечерю.

Вона повільно нарізала овочі на салат,поставила тушкуватись мясо і стала чекати приходу одного невгамовного і сто відсотково голодного ельфа. Подумки вона оберала розстановку товару в лавці і готувалась до відкриття.

-" А як ти хочеш поєднати навчання з роботою?"- неочікувані слова  так її налякали,що з її рук випала чашка. Нещасний фарфор вмить розлетівся на тисячі шматочків, Аліна з жалем поглянула на залишки улюбленого посуду.

-"Це була перша річ куплена мною на Древендумі."- сказала Аліна.

-" З першого прибутку куплю тобі сервіз."- миттєво намагався згладити провину друг. 

-"Я запамятала."

-"То ти вже думала про те як поєднуватимеш роботу і навчання?"- повторив своє питання друг.

-"Не думала і не буду. Поки що у жодній комбінації я не буду могти це зробити,думаю так само як і ти."

-" І що це означає?"

-"Це означає що нам потрібен продавець. І бажано,щоб ця людина хоча б трошки розумілась у тому що робить."- сказала Аліна.

-" Ти маєш на увазі мага цілителя з потоку зіллєваріння?"- уточнив Міка.

-" У кращому випадку так. Але впринципі я готова взяти  на роботу будь-кого хто постарається запам'ятати всі компоненти,назви,викладку та ціни на товар.Всім  іншим і так доведеться зніматись нам."

-"Мені також доведеться брати участь?"- без особливого ентузіазму уточнив Міка.

-"Ти правильно зрозумів. На тобі поки що, тримається вся адміністративна частина, і без твоїх підписів  нам не обійтись."

-" Тільки не папери.."- заскиглив як мала дитина друг.

-"Я допоможу. А поки що потрібно придумати як знайти продавця."

-" А що тут думати."- Міка поспішно підійшов до столу взяв чистий аркуш і швидко вивів на ньому напис.

-" І що з цим робити?"- запитала Аліна.

-" Повісити на дверях лавки і чекати."