Станіслав Лем - Казки роботiв. Кiберiада

– Якби ти казав правду, то це означало б, що мій приятель, великий конструктор Трурль – звичайнісінький ошуканець, у віщо я ніколи не повірю! – відповів Кляпавцій. – Ото маєш!

І, розмахнувшись, уперіщив Трурля межи плечі.

– Це за те, що набріхуєш на мого приятеля Трурля.

– Ото й іще маєш!

І доклав з другого боку. Потім бив його ще й ще і так його молотив і товк, аж сам зморився.

– Піду посплю трохи, відпочину, – мовив він на пояснення і відкинув дрючка. – А ти почекай тут, я незабаром повернуся…

Тільки‑но він одійшов, як по всій хаті розляглося його хропіння, а Трурль почав звиватися в мотузках, поки не стало трохи вільніше, і тоді порозв’язував на собі вузли, тихенько вибрався з підвалу, вліз до нутра машини і чимдуж подався у ній додому. А Кляпавцій, сміючись нишком, дивився з горішнього віконця на його втечу.

Назавтра Кляпавцій прийшов з візитом до Трурля. Господар впустив його досередини, зустрівши понурою мовчанкою. В хаті панувала півсутінь, але це не завадило кмітливому Кляпавцієві спостерегти, що тулуб і голова Трурля мають сліди добрячої прочуханки, якої він завдав йому, хоч Трурлеві довелося досить‑таки попрацювати, виклепуючи собі тіло й випростуючи заглибини від ударів.

– Чого ти такий набурмосений? – весело спитав Трурля Кляпавцій. – Я прийшов подякувати тобі за твій гарний подарунок, шкода тільки, що коли я спав, він утік, кинувши відчинені двері – так, наче йому п’яти горіли!

– Щось мені здається, ти не так скористався з мого подарунку, як годилося б, коли не сказати більше! – вибухнув Трурль. – Можеш себе не утруднювати, машина розповіла мені все, – додав він зі злістю, побачивши, що Кляпавцій розтуляє рота. – Ти наказав їй зробити мене, мене самого, а тоді підступно заманив дублікат моєї особи до підвалу і там немилосердно відлупив його! І після такої зневаги до мене, після такої подяки за розкішний подарунок ти ще насмілюєшся, ніби нічого не сталося, заявлятися до моєї хати? Що ти маєш мені сказати?

– Я зовсім не розумію твого гніву, – відповів Кляпавцій. – Це правда, я наказав машині зробити твою копію. Кажу тобі, вона була досконала – мене просто подив узяв, коли я її побачив. А щодо биття, то машина трохи вже переборщила – я лише стусонув там скілька разів отого штучного Трурля – хотів пересвідчитися, чи міцно збудований. Ну, й мені також було цікаво, як він на це зреагує. Виявилося, що він надзвичайно спритний. Вмить вигадав цілу історійку, буцімто це не машина, а ти сам у власній подобі, а коли я не пойняв цьому віри, став присягатися, що розкішний дарунок – ніякий не дарунок, а звичайне ошуканство. Ну, то ти розумієш, щоб захистити твою честь, честь мого приятеля, я за такі ганебні наклепи мусив уже дати йому доброго чосу. Але при тім я переконався, що у нього неабиякий розум, бо він не тільки фізично, а й духовно схожий був на тебе, мій любий. Воістину ти, Трурлю, великий конструктор – оце лише я й хотів тобі сказати, тільки задля цього я й прийшов до тебе так рано.

– Он як! Ну, тоді інша річ, – відповів Трурль, трохи вже вгамувавшись. – Воно, правда, повівся ти з Машиною Для Виконання Бажань все‑таки не найкраще, але хай уже…

– Ага, між іншим, хотів тебе ще спитати, – що, власне, ти зробив з тим штучним Трурлем? – невинним тоном мовив Кляпавцій. – Чи не міг би я його побачити?

– Та він був просто оскаженів від люті! – відповів Трурль. – Погрожував, що, причаївшись за великою скелею біля твоєї хати, розчерепить тобі голову. І аж до очей мені підстрибував, коли я пробував його заспокоїти. А вночі заходився плести на тебе, мій любий, дротяні тенета й зашморги. Я, правда, вважав, що ти образив мене у його особі, але, оскільки ми давні приятелі, повинен був якось усунути небезпеку, яка загрожувала тобі – адже він мало не до сказу доходив. Тим‑то, не бачивши іншої ради, я розібрав його до останньої детальки…

Кажучи це, Трурль ніби ненароком трутив ногою розкидані долі рештки якихось механізмів.

Побалакавши отак, Трурль і Кляпавцій тепло розпрощалися й розійшлись як щирі друзі.

Відтоді Трурль тільки й мав клопоту, що розповідати кожному всю цю історію: як він подарував Кляпавцієві Машину Для Виконання Бажань, як той негарно повівся з нею, наказавши їй зробити копію Трурля, а тоді відлупцював її, як цей чудово зроблений машиною Трурлів двійник доклав чималих зусиль і врешті спромігся викараскатися із скрути, тільки‑но втомлений Кляпавцій уклався спати, і як він сам, Трурль, розібрав на кавалки штучного Трурля, коли той повернувся до його домівки; і вчинив так він, Трурль, тільки заради того, щоб уберегти свого приятеля від помсти побитого. І доти Трурль розповідав це, і розхвалював себе, і гордо надимався, і кликав у свідки Кляпавція, аж доки вість про цю дивну пригоду донеслася до королівського двору і там уже ніхто не мовив про Трурля інакше, як тільки з найбільшим подивом, хоча ще донедавна скрізь називали його Конструктором Найдурніших Мислячих Машин на світі.

А Кляпавцій, коли прочув, що сам король щедро обдарував Трурля і відзначив його Орденом Великої Пружини та Геліконідною Зіркою, заволав на весь голос:

– Як це так? Ото за те, що мені вдалося його обіграти, розкрити всі його підступи та хитрощі, коли я так спустив йому шкуру, що він мусив потім клепати й латати себе і покривлені ноги випростувати, за те, що, спіймавши облизня, він дав уночі драла з мого підвалу, – то за все те він купається тепер у розкошах, і ніби цього мало, – король нагороджує його ще й орденом? О світе, світе…

І, страшенно розгніваний, повернувся Кляпавцій додому, щоб замкнутись там на чотири засуви. Бо збудував він таку саму Машину Для Виконання Бажань, як і Трурль, тільки що той свою скінчив раніше.

СІМ ПОДОРОЖЕЙ ТРУРЛЯ І КЛЯПАВЦІЯ

ПОДОРОЖ ПЕРША, АБО ГАРГАНЦІЯНОВА ПАСТКА

[16]

Трурль і Кляпавцій виявляються на планеті, де знаходяться два ворогуючі королівства. Кожен з них відправляється в окрему державу, пропонуючи королю свої послуги. Попередньо друзі домовляються застосувати "метод Гарганціана" - кожен прагне об'єднати армію в один організм, в одну свідомість. У результаті формуються два колективних розуми - дві ворогуючі армії, які відмовляються воювати між собою і готові