Володимир Наумович Міхановський - Ідея третього колеса, Володимир Наумович Міхановський

Оранжева планета… Все тут вражає своєю незвичайністю. Гори й улоговини пересуваються. Високі скелі зростаються за кілька хвилин. Все прогинається, змінює свою форму, потім знову випрямляється… Великі дива уздріли земляни на цій далекій планеті!
Про захоплюючі пригоди космонавтів майбутнього, про дивовижні відкриття, винаходи, боротьбу думок і боротьбу світів – приреченого на загибель капіталістичного і нового, який утверджується, соціалістичного – розповідається в цих оповіданнях.

Це сталося давно, дуже давно. Люди тоді були консервативні й до різних новацій ставились вельми недоброзичливо. Подейкували, нібито така вже природа людська. Одного разу якийсь Винахідник з’явився о Комісії. На плечах він підтримував химерний витвір, що складався з рами, педалей, двох коліс та новенького шкіряного сідла.

Заїкаючись через свою ніяковість, Винахідник привітав шановних членів і, зупинившись посеред зали, опустив долу свій витвір. Який бо винесуть вирок?…

– Отже, ви твердите, що на цій двоколісній штуковині можна пересуватися? – сказав голова тоном, що не обіцяв нічого втішного.

– Але… це легко довести, – відповів Винахідник, радіючи з такого простого запитання. – Я можу продемонструвати… Дозвольте? – І він закинув ногу з наміром скочити в сідло.

– Ні, ні, – жестом зупинив його голова. – Краще скажіть нам, чи знаєте ви, що таке рівновага? Я маю на увазі несталу рівновагу.

– Здається, знаю, – непевно промурмотів Винахідник.

– Маю сумнів! – одрубав голова Комісії. – 3 вашого погляду, якщо поставити стілець на дві ніжки, він стоятиме і не впаде?

– Я цього не кажу…

– Ні, ви стверджуєте саме це. Більше того. З ваших слів виходить, що на такому двоногому стільці можна вільно сидіти. Ви просто не знаєте азів науки, юначе! – Голова переможно окинув поглядом колег, що ствердно закивали йому.

– Якби велосипед був непорушний, інша річ, – почав Винахідник, коли шумок у залі пригас. – Але моя машина рухається…

– Ну і що?

– А те, що вона нібито не встигає впасти. Закон інерції.

– Дурниці! – обірвав голова. – Ви просто забули про принцип відносності.

Винахідник важко зітхнув.

– Як учить нас Галілей, – підвищив голос голова, – байдуже, чи то човен пливе мимо берега, чи берег пливе повз човен. Досить застосувати цей принцип до вашого вело… велопеда…

– Велосипеда, – поправив зблідлий Винахідник.

– Тим паче! Хай сам Галілей розсудить, на чиєму боці правда! – вигукнув голова. – Сподіваюсь, для вас Галілео Галілей – авторитет?!

Винахідник спроквола кивнув. Бідолаху обійняло якесь запаморочення.

– Чудово, – урочисто закінчив голова. – Отже, все одно, чи то ви пересуваєтесь мимо нас, чи ми повз вас. Тому зробимо так. Сідайте на свій ве… велосід, а ми промаршуємо поперед вами. Якщо ви всидите, – значить, ваш дідько старший, і я можу йти у свинопаси.

Винахідник видерся на велосипед. Жовте сідло жалісно зарипіло.

Тієї ж миті члени Комісії за сигналом голови підхопилися з місць і під звуки маршу, що його забурмотів якийсь сухенький, наче тараня, дідок, рушили колоною мимо Винахідника.

Якимось чудом той певний час утримував рівновагу, розпачливо торгаючи кермом, а потім з гуркотом гепнув на підлогу, в цілковитій відповідності із законами фізики.

Колона зупинилась.

– Так-то, юначе, – зверхньо сказав голова, стоячи над розплатаним Винахідником. – Як бачите, вашому винаходові бракує третього колеса. Це створило б стійкий трикутник рівноваги. А ви були б моїм співавтором…

Висновок Комісії був лаконічний: «Визнати за хворобливе марення ідею пересування на двох колесах. Винахідника добровільно послати на семирічні курси по зниженню технічної неграмотності.

Означений апарат викинути на смітник».

Вирок, ясна річ, зразу ж було виконано.

В цей час через подвір’я проходив якийсь хлопчина. Він зацікавився дивовижним механізмом, що виблискував проти сонця нікелем. Хлопчина швидко зметикував призначення сідла й педалів, бо був від природи кмітливий.

По кількох невдалих спробах він скочив у сідло й покотив подвір’ям, горлаючи якнайголосніше веселої пісні.