Тарас Лютій - Корабель шаленців. Нариси з культури несамовитості, глупоти і безрозсудства

Погляньмо на типові ознаки шаленства, які колись помітили ще прадавні мудреці.

«Стережися глупоти!» (Біас з Прієни).

«Бо ж дурень пізнає тільки те, що справдилося» (Гомер).

«Сильно шкодять дурням ті, хто їх похваляє» (Демокрит).

«Прагнучи уникнути одних вад, дурні ввалюються в інші» (Горацій).

«Глупота гарячковита, адже глупі завше прагнуть бути наставниками та панувати у тлумі й мотлохові, будучи ледь здатними щось осягнути» (Епіктет).

«У невмілих слова обскакують думку» (Ісократ).

«Кожна людина може хибити, але наполягати на помилці може тільки дурень (Цицерон).

Цар Соломон у своїх Притчах дає таку розгорнуту характеристику безглуздої людини:

«Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати» [Прит. 18, 2];

«Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує» [Прит. 13, 16];

«Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої. Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий» [Прит. 14, 15–16];

«Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторює глупак» [Прит. 26, 11];

«Не лицює пишнота безумному, поготів рабові панувати над зверхником» [Прит. 19, 10];

«Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає» [Прит. 20, 3];

«Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть до бійки. Язик нерозумного — загибель для нього, а уста його — то тенета на душу його» [Прит. 18, 6–7];

«Нерозумні глупоту успадковують, а мудрі знанням коронуються» [Прит. 14, 18];

«Для безумного мудрість занадто висока, — своїх уст не розкриє при брамі» [Прит. 24, 7];

«Замір глупоти — то гріх, а насмішник — огида людині» [Прит. 24, 9];

«Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим» [Прит. 26, 4];

«Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних вустах приповістка» [Прит. 26, 7];

«Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного — ліворуч. Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний» [Екл. 10, 2–3];

«Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста» [Екл. 10, 15].

Тут вихваляння абсурдності віри протиставлене зовсім іншому вимірові — неприйняттю віри, позаяк сказано: «Безумний говорить у серці своїм: “Нема Бога!”» [Пс. 53].

Подібного матеріалу є досить багато — ось думки і більш пізніх філософів:

«Зазвичай ті, у кого не вистачає розуму, думають, що знають доволі, а ті, хто зовсім позбавлені розуму, думають, що відають усе» (Бруно).

«Упертість і надмірний запал у суперечці — найвірніша ознака глупоти» (Монтень).

«Мовчання — чеснота дурнів» (Бекон).

«Чому це кульгава людина нас не дратує, а кульгава на розум дратує? Тому що кульгавий усвідомлює, що ми ходимо прямо, а кульгавий на розум твердить, що не він, а ми кульгаємо» (Паскаль).

«Дурень не може бути добрим: для цього у нього замало мізків. Дурням та безумцям увесь світ видається у світлі їхнього навіженства. Людині зі здоровим глуздом легше підкорятися зайдиголовам, аніж керувати ними» (Ларошфуко).

«Сміятися над розважливими людьми — таким є привілей дурнів. Якби дурень боявся сказати дурість, він не був би тоді дурником» (Лабрюєр).

«Глупота пишна та зарозуміла» (Гельвецій).

«Дурість не була б справжньою бреднею, якби не боялася розуму» (Шамфор).

«Дурні не бувають соромливі, хоч соромливість приймає всі види безглуздя» (Руссо).

«Дурень бачить не те саме дерево, що бачить мудрий. Якби дурень був настирний і неухильний у своєму безглузді, він став би мудрим. Безглуздя — порфіра крутійства. Прислухайся до дорікань дурника! Це для тебе королівський титул» (Блейк).

«Дурість така непрохідна, що її неможливо дослідити до дна, у ній не народжується ніякого відгомону, вона все поглинає без повернення» (Бальзак).

«Глупота завжди злословить, не знаючи меж» (Ніцше).

«Злий часом відпочиває, а глупий увесь