Дмитро Анатолійович Жуков - Небо над Іраном ясне

ПРОМОВА СІМНАДЦЯТА

        Виголошена 14 листопада 1965 року в мечеті шейха Ансарі (м. Неджеф, Ірак), перша в серії лекцій, які читалися імамом в Неджефському богословському центрі з різних проблем мусульманської політики, етики, права і т.д., в присутності улемів, вчених і семінаристів.

        В ім’я Бога, милостивого, милосердного… Господи, вбережи наші язики від пихатої балаканини (авдиторія відгукується хором: "Амінь!").

        Зверни наші серця до Себе ("Амінь").

        Дай нам силу бути незалежними від кого б то не було, крім Тебе ("Амінь").

        Пролий любов до цього світу з наших сердець ("Амінь").

        Зміцни нас в нашому благочесті ("Амінь"). Бережи нас від будь-якого лиха в ім'я Поставленого над Вірними імама Алі, хай буде мир з ним   ("Амінь").

        Зроби нас вірними служителями ісламу і мусульман ("Амінь").

        Захисти улемів ісламу, де б вони не були ("Амінь").

        Нехай релігія ісламу, слово ісламу буде понад усе ("Амінь").

        О Господи, дай світу ісламу піднятися і стати втіленням істини.

        Ви, панове, знаєте, що пророк ісламу (нехай буде мир і благословення з ним і його нащадками) повстав заради Бога єдиного у ворожому оточенні. Він повстав і зазнав великих труднощів, тривог і страждання, поки не вселив послання ісламу людям. Він закликав людей йти правильним шляхом, він закликав їх до єдинобожжя, він вистояв в таких випробуваннях, які, по-моєму, ніхто не міг би винести, крім нього. Після смерті найблагороднішого з посланників (нехай буде мир і благословення з ним і його нащадками) мусульмани в певній мірі виконали свій обов'язок. Вони зміцнили іслам, поширили іслам так широко, що в світі склалася велика ісламська держава, що перевершувала всі інші. Пророк сам написав лист Гераклію, який збережено в книзі сакиха аль-Бухарі. В історії відзначено, що він написав чотири листи чотирьом правителям, правителям Ірану, Риму, Єгипту і Абіссінії. Ці листи, якщо я не помиляюся, збереглися, і я бачив його справжній лист в одному з турецьких музеїв, наскільки мені пам'ятається. У цих чотирьох листах, зміст яких ідентичний, він запрошував чотирьох правителів прийняти іслам і монотеїзм. Це був перший крок, з якого почалися спроби донести правду ісламу до всього світу, до всіх імперій і представити іслам народам в правдивому світлі. На жаль, крім абіссінського негуса, ні від одного з правителів не було отримано позитивної відповіді, і на цьому спроби самого благородного посланника мирно поширювати іслам припинилися. І все ж, справляючись з численними труднощами, сам благородний посланник і люди, які очолили іслам, зміцнили його, багато поколінь донесли його до нашого часу, і тепер доля ісламу залежить від нас.

        Іслам тепер довірений нинішньому поколінню. Воно відповідальне за іслам та ісламські закони, і міра цієї відповідальності залежить від становища людей. Найбільшу відповідальність несуть мусульманські уряди, глави мусульманських держав і короновані особи. Згідно з волею і онтологічною владою всемогутнього Господа, іслам в даний час довірений цим людям. Вони відповідальні за захист ісламу, за збереження його законів та ідеологічної єдності всередині ісламу. Вони також відповідальні за надання ісламу цивілізованому світу в такому вигляді, щоб не виникала думка, що іслам подібний християнству (номінальному, не справжньому християнству), що мова йде про духовний зв'язок між людьми і Богом і ні про що більше.

        Іслам - це програма життя, це програма-керівництво. Іслам правив п'ять століть або більше навіть тоді, коли його закони практично не застосовувалися як годиться. І все ж при застосуванні їх хоча б наполовину, іслам керував державою з честю і гідністю в усіх аспектах, у всіх відносинах. Ніхто не повинен припускати, що іслам схожий на інші релігії, що існують сьогодні. Ці релігії, особливо християнство, в яких немає нічого, крім моральних кодексів, не мають програм, що стосуються політики та управління країнами. Напевно, колись вони були, але тепер їх немає. Іслам заклав основи життя людини, навіть ще не народженої. Він заклав соціальні основи сім'ї, створив приписи для того часу, коли людина живе в родині, коли він починає вчитися, коли він входить в суспільство, аж до його відносин з іншими країнами, з іншими урядами, з іншими націями, для всього цього є настанови, священні закони передбачають всі ці речі.

        Іслам не обмежується одними лише молитвами та паломництвом, закони ісламу не зобов'язують просто дотримуватися відправлення обов'язкової ритуальної молитви (намазу) і паломництва - це лише частина дотримання законів ісламу. Іслам має справу з політикою, з управлінням країною. Ісламські закони дають можливість управляти великими країнами. Президенти ісламських країн, короновані особи, уряди несуть відповідальність за уявлення про іслам, яке отримує світ.

        Християни не повинні уявляти собі іслам схожим на християнство або мечеть схожою на церкву. Коли намаз відбувається в мечеті, то там розподіляються обов'язки, вирішуються питання війни, планується управління країною. Мечеть не схожа на церкву. Церква, кажуть, уособлює особисте ставлення між людьми і всемогутнім Богом, а мусульманська мечеть за часів посланника Бога і за часів халіфів - якими б вони не були - була осередком політики ісламу. По п'ятницях проповідь при спільній молитві була політичною, пов'язаною з війнами, з управлінням містами. Всі основні рішення виходили з мечеті в часи Посланника Бога і за часів хазрата еміра (імама Алі), нехай буде мир з ним, а також в інші часи.

        Іслам повинен представлятися таким, яким він є, і це обов'язок лідерів. Вони повинні представляти істинний іслам. Вони повинні консультуватися з улемами, щоб ті роз'яснювали їм правду про іслам, а потім пропагувати цю правду по радіо і через інші засоби масової інформації. Пророк ісламу хотів створити ідеологічну єдність світу. Він хотів привести всі країни світу, всі населені райони землі під загальний прапор монотеїзму. Але амбіції коронованих осіб того часу, з одного боку, і забобони іудейського і християнського духовенства, з іншого, стали на заваді його намірам. Навіть сьогодні євреї не дають нам поширювати іслам. Навіть сьогодні вони створюють перешкоди.

        Сьогодні обов'язок глав ісламських країн, коронованих осіб і президентів - відкинути дрібні розбіжності, які час від часу виникають між ними. Немає арабів і не арабів, турків і персів, є тільки іслам і єдність на основі ісламу. Вони повинні засвоїти той спосіб боротьби, яким користувався пророк ісламу в своїй боротьбі, вони повинні слідувати шляхом ісламу. Якщо вони будуть захищати свою ідеологічну єдність, якщо вони відкинуть дрібні розбіжності, якщо всі мусульмани об'єднаються, тоді, згідно з оцінками, створиться громада, яка налічує сімсот мільйонів людей. Але сімсот мільйонів роз'єднаних не такі сильні, як один мільйон об'єднаних. Однак, якщо б ці сімсот мільйонів, якби тільки чотириста мільйонів,