Андрій Кузьменко - Я, «Побєда» і Берлін

наїлася сємочок і ржеш,

Ніби можеш жити ще раз.

Діти

Коли з тобою ми ходили до школи,

Ми були діти, і тому нам було добре.

Було круто, і їли ми жувачку,

І цілувалися — то було дуже смачно!

А потім вже, коли ми вчились в інститутах,

Ми були діти, і знов нам було круто

Замість на пари ходили ми по барах,

Там пили пиво і шпори писали.

Чи є гроші, чи в мене їх нема —

Ніколи ти не залишишся одна.

Чи є гроші, чи в мене їх нема —

Нам буде добре, ти не будеш сама.

Ми стали старші і ходим на роботу,

І вже не маємо до іншого охоту.

Ми маєм діти і любим з ними бути,

Ми загоряєм у Єгипті — то круто!

Коли МИ станемо старими пеньками

І під під'їздами чесати язиками.

І буде гарно, бо знову ми, як діти,

І буду я тебе так само любити!

Чи є гроші, чи в мене їх нема —

Ніколи ти не залишишся одна.

Чи є гроші, чи в мене їх нема —

Нам буде добре, ти не будеш сама.

До смерті і довше

Ті сходи, дерева, камені малюю собі.

Як шкода, ніхто ще ніколи сюда не ходив!

Із моря, із крові, із солі ти вийшов один.

Під сонцем і небом літаєш, як проклятий син.

Фарбуєш на чорно і біло свої слова,

Ніколи нічого не маєш — то твоє життя...

Літаєш собі — літай,

До смерті і довше.

Нікого тут не шукай,

Хто був, той пішов вже...

Високо собі літай,

До смерті і довше.

Нікого не піднімай —

Ніхто вже не схоче...

А знизу наскоро між нами мурують стіну,

Я хтів би з тобою так само і, може, піду.

Літаєш собі — літай,

До смерті і довше.

Нікого тут не шукай,

Хто був, той пішов вже...

Високо собі літай,

До смерті і довше.

Нікого не піднімай —

Ніхто вже не схоче...

Духи

Я хочу бути твоїми духами

І затікати — там, де не пускала нікого до мене.

Я хочу бути твоїми думками

І прочитати — то, що не сказала ніколи словами.

Я — грішний син свої мами,

П'яний гріхами.

Я — грішний дух свого тіла,

Спалюю крила...

Я хочу бути твоїми слідами

І заходити — там, де ти ховаєш свої очі.

Я хочу бути твоїм власним небом,

Я хочу бути близько біля тебе, як повітря.

Я — грішний син свої мами,

П'яний гріхами.

Я — грішний дух свого тіла,

Спалюю крила...

Я хочу бути твоїми духами,

Твоїми духами...

Так, то я,

Я хочу бути духами...

Душа і плоть

Біль відчаю хвилею котиться зверху,

Кидає на вітер нетлінні слова.

На трупах стою і очікую смерті.

О Боже! Я бачу кусок кістяка.

Розплаяна плоть в неземному конверті

Летить у безвихідь, зникає в пітьмі.

Я знову у фальші думок круговерті —

Очікую Бога, а топлюсь в багні.

Засмоктують сохлі мої почуття,

Страхіттями живлять вже мертву ідею.

Душа відлітає кудись в небуття,

А плоть...

Душа відлітає кудись в небуття,

А плоть...

Плоть вже розклалася, злившись з землею.

Злившись з землею...

З Новим роком

Цілий рік його чекали, і коли вже зима

Понакрила білим снігом і приспала поля,

Позаносила ялинки нам до хати живі,

Ми наїлися цукерок і бажаєм собі...

Щоби в наші теплі хати не заходив мороз,

Щоби наше добре серце не хворіло на зло,

Щоби в космос полетіли всі космічні літаки,

Скрябін хоче всім добра...

З Новим роком!

А ми зустрінем Новий рік і понап'ємося вина,

Будем голосно стріляти, але то не війна.

Самі ліпші подарунки подарує нам життя,

Самі ліпші побажання попридумуй собі сам...

Щоби в наші теплі хати не заходив мороз,

Щоби наше добре серце не хворіло на зло,

Щоби з космосу вернулися космічні літаки,

Скрябін хоче всім добра...

З Новим роком!

Щоби в наші теплі хати не заходив мороз...

З Новим роком!

Щоби наше добре серце не хворіло на зло...

З Новим роком!

Щоби в космос полетіли всі космічні літаки

З Новим роком!

Щоби з космосу вернулися космічні літаки..

Скрябін хоче всім добра...

З Новим роком!

Загублений рай

До себе в хату входиш через вікно,

Напам'ять знаєш це недобре кіно.

Читаєш ти газети, тихо кричиш,

Тобі не треба ніц, хіба коли спиш.

Холодні сльози свої не витирай

І мову риб ніколи не забувай...

Нікого злого ти сюда не пускай —

В загублений рай!

Ті свої сни нікому не віддавай

І всьо, що маєш, ти від них заховай...

Вони всі хочуть зла, ти скоро тікай —

В загублений рай!

І знов хтось брудний залізає на трон,

Слюною з рота плює в твоє вікно...

То параноя тихо косить всіх нас,

А голі стіни в хаті слухають джаз...

А голі стіни в хаті слухають джаз...

А голі стіни в хаті слухають джаз...

А голі стіни в хаті слухають джаз...

А голі стіни в хаті слухають джаз...

Зламані крила

Десь там, глибоко в тобі,

Тіло, сковане льодом,

Просить, а ти не чуєш,

Сонце сама замуруєш над ним.

Десь там по коридорах

Ходиш, втоплена в сором,

Плачеш, ніхто не знає,

Де ти — сон заховає твій біль.

Мала в руках і об землю розбила,

Було так близько — не долетіла,

Кинула вниз свої зламані крила...

Десь там, на краю міста,

Темно, розбиті вікна,

Холод на вухо скаже —

Потім жити не страшно.

Попелом страху