Агата Крісті - Вбивство у «Східному експресі»

class="p1">— Справді? Ви так гадаєте? Це звична думка поліційного суду. Та я знаюсь на людській природі, друже, і я вам скажу, що, раптом поставши перед можливістю бути судимим за вбивство, навіть абсолютно невинна людина втратить глузд і вчинить найабсурдніше. Ні, ні, жирна пляма та замінена етикетка не доводять вину, вони лише доводять, що графиня Андрені дуже хоче приховати, хто вона.

— Які, ви гадаєте, у неї можуть бути зв’язки із сім’єю Армстронґів? Вона заявляє, що ніколи не була в Америці.

— Саме так, і вона погано говорить англійською, і у неї іноземна зовнішність, яку вона підкреслює. Але неважко здогадатись, хто вона. Я нещодавно згадував ім’я матері місіс Армстронґ. Це — Лінда Арден, вона була дуже відомою акторкою, поміж усього іншого шекспіріанською акторкою. Згадайте «Як вам подобається» — Арденський ліс і Розалінда. Звідти прийшло натхнення для її акторського псевдоніму. Лінда Арден, ім’я, під яким вона прославилася в усьому світі, не було її справжнім іменем. Воно могло бути Ґолденберґ, скоріш за все, по її венах текла центральноєвропейська кров, трішки єврейської, можливо. Люди багатьох національностей прибувають до Америки. Я припускаю, джентльмени, що юна сестра місіс Армстронґ, ще майже дитина у той час, коли сталася трагедія, — була Гелена Ґолденберґ, молодша дочка Лінди Арден, і вона вийшла заміж за графа Андрені, коли той був аташе у Вашингтоні.

— Але княгиня Драґомірова каже, що вона вийшла заміж за англійця.

— Імені якого вона не може згадати! Я питаю вас, друзі, чи таке можливо? Княгиня Драґомірова обожнювала Лінду Арден, як прекрасні дами обожнюють прекрасних творців. Вона була хресною матір’ю одній із її дочок. Чи забула б вона прізвище по-чоловікові іншої дочки так швидко? Не схоже. Ні, ми сміливо можемо сказати, що княгиня Драґомірова обманювала. Вона знала, що Гелена у потягу, вона її бачила. Вона одразу зрозуміла, як тільки дізналася, ким насправді був Ретчетт, що на Гелену впаде підозра. Тож, коли ми її опитували про сестру, вона миттю збрехала, — розмито, не може згадати, але «думає, що Гелена вийшла заміж за англійця» — припущення настільки далеке від правди, наскільки це можливо.

Один з офіціантів зайшов у двері в кінці ресторану і підійшов до них. Він звернувся до мсьє Бука.

— Мсьє, вечерю подавати? Вона вже готова.

Мсьє Бук глянув на Пуаро. Останній кивнув.

— Неодмінно, хай подають.

Офіціант щез у дверях в іншому кінці. Було чутно, як задзвенів його дзвоник і пролунав голос:

— Premier Service. Le dîner est servi. Premier dîner.[78] — Обслуговування першого класу.

Розділ четвертий

Масна пляма на угорському паспорті

Пуаро сидів за столом із мсьє Буком та лікарем.

Компанія, що зібралась у вагоні-ресторані, була дуже тихою. Вони розмовляли мало. Навіть говірка місіс Габбард була неприродно тихою. Вона пробурмотіла, сідаючи:

— Не думаю, що зможу щось з’їсти, — а потім взяла усе, що їй запропонували, підбадьорена дамою зі Швеції, яка, здавалося, ставилася до неї по-особливому.

До того як подали страви, Пуаро схопив головного офіціанта за рукав і щось до нього пробурмотів. Доктор Константін здогадувався, які інструкції йому дали, оскільки помітив, що граф і графиня Андрені завжди обслуговувались в останню чергу, а по закінченні подавання страв була затримка із рахунком. Тому граф і графиня залишились у вагоні-ресторані останніми.

Коли вони підвелись і попрямували до дверей, Пуаро підскочив та попрямував за ними.

— Пардон, мадам, ви загубили хустинку.

Він простягнув їй маленький квадратик із монограмою.

Вона взяла, подивилась на нього, потім віддала назад.

— Ви помиляєтесь, мсьє, це не моя хустинка.

— Не ваша? Ви впевнені?

— Цілковито.

— Проте, мадам, на ньому ваш ініціал: ініціал «Н».

Граф зробив різкий рух. Пуаро його проігнорував. Його очі зосередилися на обличчі графині.

Дивлячись просто на нього, вона відповіла:

— Я не розумію, мсьє. Мої ініціали «Е. А.»

— Я так не вважаю. Ваше ім’я — Гелена, а не Елена. Гелена Ґолденберґ, молодша дочка Лінди Арден, Гелена Ґолденберґ, сестра місіс Армстронґ.

На кілька хвилин запала мертва тиша. Обоє, граф і графиня, стали смертельно бліді. Пуаро промовив м’якшим тоном.

— Немає сенсу заперечувати. Це ж правда, чи не так?

Граф вибухнув від злості:

— Я вимагаю, мсьє, яке ви маєте право…

Вона його зупинила, приставивши маленьку ручку до його рота.

— Ні, Рудольфе. Дозволь, я скажу. Немає сенсу заперечувати те, що цей джентльмен говорить. Краще присядьмо та поговоримо про це.

Її мова змінилася. У ній досі чулись південні багаті нотки, проте вона стала чистішою та гострішою. Це, уперше, була саме американська мова.

Граф мовчав. Він підкорився жесту її руки, і вони обоє сіли навпроти Пуаро.

— Ваша заява, мсьє, — досить правдива, — промовила графиня. — Я — Гелена Ґолденберґ, молодша сестра місіс Армстронґ.

— Із цим ви мене сьогодні вранці не ознайомили, мадам графиняе.

— Ні.

— Фактично все, що ви із графом мені розповідали, — павутина із брехні.

— Мсьє, — крикнув зі злістю граф.

— Не злись, Рудольфе. Мсьє Пуаро викладає факти досить брутально, та все, що він говорить, є незаперечним.

— Я радий, що ви зізнаєтесь так легко, мадам. То ви тепер поясните, чому ви це зробили, а також чому підмінили своє справжнє ім’я у паспорті?

— Це все зробив я, — вставив граф.

Гелена тихо промовила:

— Звичайно, мсьє Пуаро, ви здогадуєтесь про мої причини… наші причини. Чоловік, якого вбили, був тим самим чоловіком, який убив мою маленьку племінницю, убив мою сестру, розбив серце моєму свояку. Трьох людей, яких я найбільше любила, які були моїм домом, моїм світом!

Її голос тремтів від хвилювання. Вона була справжньою дочкою своє матері, чия емоційна сила акторської майстерності зворушувала до сліз великі зали.

Вона продовжила вже тихіше:

— Із усіх людей у потягу, у мене, напевно, є найімовірніший мотив убити його.

— І ви його не вбивали, мадам?

— Я вам присягаюсь, мсьє Пуаро, і мій чоловік це знає і також присягнеться, що попри те, яка велика була в мене спокуса це зробити, я не здіймала руку на цю людину.

— Я також, джентльмени, даю вам слово честі, що учорашньої ночі Гелена не полишала купе. Вона прийняла снодійне, як я вже говорив. Вона цілковито і повністю невинна.

Пуаро перевів погляд з одного на іншу.

— Слово честі, — повторив граф.

Пуаро злегка похитав головою.