Яра Крихта - Споріднені душі: Принц-вигнанець, Яра Крихта
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Чоловік перевірив, чи все гаразд з Лолю. Дівчинка добре почувалася після закляття «Розриву». Аларіон полегшено видихнув і ще раз переконався, що дівчинка перенесла це без будь-яких наслідків.
Він кивнув, вдихнувши глибше, і ступив уперед до архіву, крізь невидимий бар’єр. Бар'єр охопив їх мерехтливим сяйвом, але пропустив обох, ніби визнаючи їх.
Аларіон притримав Лолу на руках і тихо прошепотів:
– Трішки зачекаємо, тільки не вередуй.
Він стояв у тіні дерев неподалік від входу, і спостерігав, як працівники одне за одним покидали будівлю. Вечір поволі затягував вулиці темрявою, залишаючи їх освітленими лише теплим сяйвом ліхтарів. Його серце стискалося з кожним новим обличчям, що з’являлося у дверях.
І коли нарешті Алек вийшов, несучи в руках невеличку сумку, Аларіон інстинктивно напружився. Його знайомий виглядав так само, як і раніше: спокійний, злегка втомлений, але такий самий енергійний, яким він його пам’ятав.
Цієї миті Лола, яка спостерігала за людьми з цікавістю, раптом почала захоплено плескати в долоньки.
– Аля! Туть Аля! – зі сміхом вигукнула вона і простягнула маленький пальчик у бік Алека.
Аларіон розгублено перевів погляд на дівчинку, а потім знову на Алека. Хлопець зупинився, почувши незнайомий голос, і повільно озирнувся. Його погляд зустрівся з очима Аларіона.
Мить. Тільки мить, але вона здалася вічністю. Аларіон не розумів…
– Аля, – Лола знову тицьнула пальчиком у напрямку Алека, сміючись.
– Тихо, – пробурмотів Аларіон.
Але Алек пішов далі, пішов геть.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Споріднені душі: Принц-вигнанець, Яра Крихта», після закриття браузера.