Нікколо Макіавеллі - Про військове мистецтво, Нікколо Макіавеллі

його; коли людина сама є виконавцем покарання, її інтерес до засудженого і прагнення до відплати зовсім інші, ніж коли виконання вироку доручене іншому.

Тому, щоб не робити народ посібником проступку, найкраще зробити його суддею. На підтвердження своїх слів пошлюся з прикладу Манлія Капітолійського: відданий на суд сенату, він знайшов захист у народу; але той самий народ засудив його до смерті, як тільки став вершителем його долі. Ви бачите, що це — дійсний засіб придушення бунтів і дотримання правосуддя. Римляни розуміли, що страх законів у людей дуже слабкий і цим не можна тримати в руках озброєний натовп; тому вони підсилювали закон авторитетом релігії, всіляко намагалися зміцнити її в свідомості солдатів і змушували їх з найбільшою урочистістю приносити клятву неухильного дотримання військової дисципліни, щоб її порушникам погрожували не тільки закони і люди, але й боги.

БАТТІСТА. Чи допускалася у римлян присутність у війську жінок, і чи дозволяли вони солдатам забавлятися грою, як це прийнято зараз?

ФАБРІЦІО. Вони забороняли і те, і інше. Заборону цю було легко здійснити, бо щоденних військових вправ, які займали б солдатів цілими частинами або окремо, було так багато, що воїнам ніколи було думати ні про Венеру, ні про ігри, ні про інші речі, які сприяють неробству або бунту.

БАТТІСТА. Все це прекрасно. Скажіть мені тепер, яким чином війська виступали з табору?

ФАБРІЦІО. Для цього трубили тричі. За першим сигналом намети згорталися і укладалися на вози, за другим — в’ючили тварин, за третім — виступали в тому порядку, про який я вам вже говорив, тобто обози йшли в хвості колони, а легіони — в центрі війська. Тому і у вас спершу виступає допоміжна бригада зі своїм обозом і четверта частина загальновійськового обозу, розміщеного на одній з чотирьох табірних площ, які я вам щойно показав. Необхідно до кожного полку прикріпити його обоз, щоб при виступі війська було точно відомо його місце в колоні. Таким чином, за полком піде в хвості його власний обоз і четверта частина загального обозу в тому порядку, в якому рухалося римське військо.

БАТТІСТА. Чи були у римлян ще інші правила розташування військ в таборах, крім тих, про які ви нам розповіли?

ФАБРІЦІО. Повторюю, що римляни завжди прагнули зберігати одну і ту ж форму табору, і це було для них важливішим за все. Далі, вони, головним чином, дбали про дві речі — про здорову місцевість для табору і про його устрій там, де ворог не міг ні обкласти їх, ні відрізати їм воду і підвезення продовольства. Для попередження хвороб римляни уникали місцевостей болотистих або відкритих шкідливим вітрам. Вони робили висновки в цьому випадку не стільки за властивостями ґрунту, скільки за виглядом жителів, і якщо знаходили їх блідими, вузькогрудими або взагалі хворими, то відносили табір далі.

Що стосується ризику бути обкладеним ворожими військами, то треба як слід вивчити характер місцевості, де стоять вороги чи союзники, і обміркувати те, чи може противник замкнути тебе в таборі. Тому командувач має бути досвідченим знавцем місцевості і оточити себе людьми, настільки ж добре знаючими країну, як і він сам. Уникнути хвороб і голоду можна також шляхом суворого спостереження за правильним способом життя солдатів: змусьте їх ночувати в наметах, розбивайте табір там, де дерева дають тінь і дрова для варіння їжі, не виступайте в саму спеку. Тому влітку треба зніматися з табору на світанку, а взимку під час хуртовин та морозів подбати про розведення багать на привалах, про одяг солдатів, про те, щоб вони не пили каламутну воду. Хворих треба лікувати і завжди пам’ятати, що полководець беззахисний, якщо він повинен одночасно воювати і з хворобами, і з противником.

Однак найкорисніше для здоров’я війська — це вправи; недарма вони проводилися у древніх щодня. Цінність їх найкраще підтверджується тим, що в таборі вони зберігають людям здоров’я, а в бою допомагають перемогти. Нарешті, треба подбати про те, щоб війська не голодували. Для цього недостатньо стежити за ворогом, який може відрізати вам шляхи підвезення; треба забезпечити собі місця заготівлі продовольства і спостерігати за тим, щоб запасів не марнувалися. Тому треба завжди забезпечувати себе на місяць, а потім накласти на найближчих по сусідству союзників повинність щоденної доставки. Влаштовуйте склади у фортецях, а головне — піклуйтеся про бережливе витрачання, давайте солдату щоденний, розумно розрахований пайок і взагалі жодним чином не допускайте в цій справі безладу. Всі труднощі на війні долаються з часом, і тільки в цій єдиній справі час сильніший за тебе.

Жодний ворог, який може перемогти тебе голодом, не буде намагатися перемогти тебе мечем, бо перемога буде, правда, не настільки почесною, але більш спокійною і вірною. Не може уникнути голоду військо, яке не дотримується правил і нерозважливо винищує все, що потрапляє йому до рук. Якщо немає порядку в доставці продовольства, його не отримують зовсім; якщо немає порядку у видачі, наявні запаси проїдаються даремно. Тому древні встановлювали і об’єм, і час їжі, бо жоден солдат не їв, якщо не їв полководець. Усі знають, як дотримуються цього правила сучасні армії, які є не упорядкованим і тверезим військом, подібно до древнього, а цілком заслужено можуть бути названі натовпом розпусників і п’яниць.

БАТТІСТА. Описуючи устрій табору, ви говорили, що розташуєте в ньому не дві, а чотири бригади, щоб показати, як розміщується справжнє військо. Тому я хочу запитати вас про дві речі: як влаштуєте ви табір на більшу або меншу кількість солдатів, і яка повинна бути чисельність війська для успішної боротьби проти будь-якого ворога?

ФАБРІЦІО. На перше питання я відповім, що якщо військо буде на 4000 або 6000 вояків більшим або меншим, то треба додати або відняти число рядів, в яких розміщуються намети, і це можна робити до нескінченності. Однак коли римляни з’єднували два консульських війська, то розбивали два табори, що прилягали один до одного площами, відведеними для нестройових.

На друге питання я скажу, що в звичайному римському війську було приблизно 24 000 солдатів; коли ж доводилося воювати з дуже великими ворожими силами, римляни виставляли найбільше 50 000. З таким числом війська вони вийшли проти 200 000 галлів, які напали на них після Першої Пунічної війни; таке ж військо було протиставлене Ганнібалу.

Зауважте, що римляни