Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

- Тіньова магія… - Прошепотів Ронал.

- Як ви вже здогадалися, ми – асасини з таємного загону Її Величності. Нам наказали знайти спадкоємця і простежити, щоб він дізнався про своїх стражів і, якщо це потрібно, довели його до першого вчителя. - Встаючи з Місяця, говорила Кішка. – Моє справжнє ім'я Фікс Оджін, а Місяць – Тадас Вокл.

- Такого не може бути! - Вигукнув Ронал. - Тадас Вокл – один із дванадцяти найкращих ассасинів королеви Нітрил! Він загинув понад п'ятсот років тому у битві під Лае́рмом, коли армія Скаїра почала грабувати міста та винищувати їх мешканців. Перед тим, як загинути, він забрав із собою ще цілий грос демонічної раті! Мої батьки тікали з того міста, поки він утримував один демонів на місці. - Протараторив перевертень, подивившись на здивовану Маль.

- Я й справді втратив того дня життя. Я був окроплений ненавистю і злістю, і не помітив, як смерть підійшла до мене впритул. - Місяць потягнувся руками за потилицю і зняв пов'язку. На місці його ока була темна дірка, глянувши в яку одразу ставало страшно й неприємно. - Стріла прошила мою голову, як голка тканину. Осліплений своєю помстою, я сам дав можливість себе вбити. - Нервово промовив білий перевертень, одягаючи пов'язку назад. - Але в останню мить мого безглуздого існування у дев’яти богів небесних з'явилися на мене плани. За кілька секунд до моєї смерті мене відвідала сутність, яка врятувала мене від загибелі, прирікши мене на вічне життя.

- Що за безглуздя ти несеш? Ніхто не може встигнути накласти магію лікування за секунду до загибелі! – Посміхнувся Ронал, склавши руки на грудях.

- Це правда, але для неї - це дрібниця ... - Заступилася за Місяця Кішка, поклавши свою руку на його плече.

- Для неї? – Примруживши очі, перепитала ельфійка.

- Акіра Аете́рнум. Все, що нам вдалося дізнатися про неї, так це те, що вона – істота, у можливості якої входить дарувати життя за допомогою своєї крові, наділяючи вмираючих здатністю регенерувати будь-які, навіть смертельні пошкодження за кілька хвилин. - Біловолосий перевертень зняв із себе частину свого вбрання, показавши нещодавно проколоте наскрізь кортиком ельфійки плече. Ні запеклої крові, ні рани не було. Лише біла гладка шкіра. Ронал і Маль витріщили очі, побачивши неймовірне.

- Яке б поранення ви нам не завдали, ми все одно будемо жити та відновлюватись. Навіть з відірваною головою або вирваним серцем ми житимемо за умови, що їх не спалять, перетворивши потім на пил. Тільки в такому разі настане смерть. – Продовжила Фікс, поки Місяць натягував одяг назад.

 - Тоді виходить, що вам щонайменше тисяча років... Ось, як ви перетнули кордон! Варта на стіні між фракціями таки убила вас при спробі перетнути кордон, і вирішила позбавитися тіл, але при обшуку знайшла вашу зброю з гербом загону ассасинів. Тоді ваші тіла було вирішено відправити до некромантів короля. Але дорогою вам удалося втекти і сховатися від переслідування. Правильно? - Міркував коричневий перевертень.

 Місяць кивнув головою. Маль і Ронал переглянулись.

 - Якщо Акіра оживила вас, то значить їй щось потрібно? - Маль вже зовсім розслабилася, опустила лук і повільно вставляла стріли назад у сагайдак.

- Після наших смертей ми провели кілька сотень років уві сні, і всього близько ста шістдесяти років тому прийшли до тями. Рятівниця допомагала нам звикнути до того кошмару, що коїться на землях імперії. Нові мови, тіньова магія та звикання до болю - усе це було підготовкою до її плану. Вона хотіла знайти спадкоємця. - Кішка взяла Тадаса за руку, притулившись до нього якомога щільніше.

 - Коли ми були готові вийти у світ, вона відправила нас блукати світом чотири роки, так би мовити, перевірити себе в польових умовах. Саме вона звела мене та Кішку два роки тому. А як тільки це сталося, змусила повернутися силою. Виходить так, що за допомогою своєї крові, яка тепер є і в нас, вона може контролювати своїх маріонеток на відстані. Проблема лише в тому, що не кожен виживає після поєднання її крові зі своєю. А ми вижили. - Додав Місяць і, у відповідь на рух Кішки, міцніше стиснув її долоню.

 - Ця дівчина дуже схожа на ельфа, її вуха і волосся такі ж, як у дерев'яного народу, але інші частини тіла зовсім цьому не відповідають. На голові у неї ростуть оленячі роги, ноги - це вовчі лапи, на руках гострі, як бритва, пазурі, а хвіст довгий і з китицею на кінці. Все її тіло вкрите чи то лускою, чи то деревною корою, а своє обличчя вона майже постійно ховає під кінським черепом. Вміннями вона так само наділена незвичайними: управління іграшками через власну кров, повна регенерація, магія землі, рослин та метаморфози. Дай їй тільки побачити потрібний образ, і вона відразу обернеться у нього, та так, що тільки за кольором очей розрізнити можна. Швидкість, сила, розум зовсім не на людському рівні, скоріше навіть ближче до драконів. – Забурмотів Місяць, ледве встигаючи ворушити губами.

- Вона казала, що має допомогти спадкоємцю відшукати вартових. Казала, що це її обов'язок перед загиблим батьком, який не зробив це тоді, коли це вимагалося. – Сказала Кішка. В її очах з'явилися нотки страху. Мабуть, сутність і справді була непередбачувана і дуже небезпечна.

- Чому ж вона тоді не зробила все це сама? Навіщо їй знадобилися ви? - Дивувався Ронал.

- Не знаємо... Як і не знаємо, де вона зараз? До походу на замок Скаїра вона особисто прилітала спостерігати за тим, що відбувається. Як тільки ми зникли за брамою Янона, вона зникла. - По щоці Місяця скотилася крапля поту. Перевертень теж був наляканий дивним створінням. Від спогадів про нього йому явно ставало не по собі.