Містер Фас - Його святість Кафі, Містер Фас

Дуся каже, рано чи пізно всі роз’їдяться, не буде з ким їй радіти життю. Руда сестра відповідає одне і теж, зрідка міняючи слова « Ось тоді буду шукати подружок» або « ось тоді  знайду собі чоловіка», « тоді знайду чоловіка, а може взагалі буду крутою самотнею бабцею по сусідству. Роздаватиму всім на світі солодощі».

        Сьогодні бос розбиралась в документах, звітах і тому подібному. Від перших днів роботи керівницею  багато навчилась завдяки Піту та Богдану.

        Юна керівниця недавно замовила рекламу готелю через біл-борди. Недавно таку річ впровадила компанія « Олівець». Урсула побачила в цьому потенціал. З Пітом та Богданом  вирішили виділити гроші на шість біл-бордів після умовлянь, трішки погроз поглядом.      

Юначка закінчила з паперами, що зайняло набагато менше часу ніж думала дівчина. Обернулась кріслом до вікна, хоче полюбуватись видом на фонтан, людей, входи у вулички якими ходять туди сюди різні люди різного віку.

        До кабінету зайшла Анна тримаючи лист. Поклала лист на стіл, виявилось листа два. Один від компанії Олівець, інший від  пана Денсея. Урсула підхопилась, розрізала лист. Анна вийшла.

« Урсуло, надіюсь ти там справляєшся? Вибач що так поїхав раптово, сам не мав підозр що поїду у той день.

        Зараз я у дев’ятій башті на кордоні. Завтра відправляємось кораблем до Дулісії, скільки там буду. не знаю АЛЕ певен що місяця чотири точно. Дорога туди, назад довга, навіть якщо у Дулісії ми будем не довго. Ми їдемо у столицю.

        Нашою попутницею до башти була Лілібет, але може називати себе Христиною. Я дав їй ніж, ти знаєш який.

Якщо через певні причини прийде до тебе то не бери з неї ні копійки, допоможеш чим зможеш.

        Вона покинула нас перед дев’ятою башти. Схоже знайшла гарного хлопця.

        Надіюсь тобі все вдається. І ще, якщо не знайшла собі заміну на рецепції то знайди. Довіряю твоєму керівництву.

        З повагою Денсей  Троске. »

        Урсула сперлась. Ще пів року – пролунало в голові. Вона не засмутила, навіть навпаки, тепер їй звично і навіть подобалось керувати, це набагато легше ніж було на початку.

        Може йому сподобалась ця дівчина? – подумки. – Дивина. – відповіла своїм же думкам.

- Добре що написав. – тихо промовила собі. Насправді зараз її погляд сильно привертав увагу інший конверт, про те що написав Денсей роздумувати буде потім.

        Другий конверт приніс три картинки. На першій  фото готелю із назвою « Едем» з написом « Ласкаво просимо у Едем» трішки нижче адреса. Друга картинка є картиною неба із тією назвою та адресом, слова запрошення  такі: « Раді бачити в Едемі». Остання картинка   впала Урсулі в душу.  На фото сама, пишні кучері руде волосся, її усмішка, ластовинням. Назва готелю « Едем» з низу адреса малим шрифтом та фраза.

        Художник коло офісу Олівець запитав, як це керувати готелем у такому віці. Урсула відповіла не задумуючись: « Готель сотень історій, де головна моя». Це прості слова.

 Дівчина аж рот відкрила побачивши картинку.

        Трохи посидівши  пішла до офісу Олівець, затверджувати  картину для біл-бордів.

***

        Тенісний м’ячик літав з краю до краю тенісного столу. В залі звучить гомін п’яних, і не зовсім чоловіків, новини по радіо злегка перебивали перешкоди.

                 Максу принесли  кухоль. Хлопці вирішили зробити перерву.

- Ромашко. – Підійшов до Олега Макс. – Розповідай. Дівчата клеються?  

- Якщо вважати хихикання та червоніння після якого дівчата тікають, то так. – сіли за столик.

- Е-е-е ні, Ромашко. Не вмієш ти до дівчат залицятись. – схоже випивка почала діяти.

- В мене є чим зайнятись окрім них.

- Дітлахи? Ну якраз поки виростуть добре познайомишся із кимось.

- Нащо йому дівчина, він же по хлопцях. – повив веселим голосом чоловік за сусіднім столиком в компанії ще трьох. Хлопці не знали їх, схоже вони знали Олега.

- Що ти мелиш? – гаркнув Макс.

- А що не правда? – п’яно усміхнувся, - йому чоловічу ласку подавай. – інші за тим же столиком зареготали.

- Ти телепень? – поставив риторичне питання Олег.

- Хлопче, може він тебе мало зігріває у ночі? – кивну на Макса. – Якщо хочеш допоможу. – більшість в цій компанії зареготали знову. Зависла тиша передчуття чогось, що принесе збитки бару.

- Боже, - Закотив очі Олег. – ховрах їй богу. – похитав головою, обернувся знов до Макса. Макс явно розлютився. Олег миттю забув про тих довбнів. Зрозумів, якщо друга зараз не вивести, буде біда. – Рахунок. – підняв руку офіціанту.

- Так сер. – відповів той.

- Максе не треба через телепнів настрій собі портити.

-  Ти  розумуєш який абсурд несуть? – Глянув злою собакою. Ті розреготались, почали перешіптуватись.

- Ну нехай балакають. – Дав гроші офіціанту. –  Таких багато. Ходімо.

- Ромашко ти з глузду з’їхав?

- Ромашка. – від сміху розплакався. Доволі гарно одягнутий. – Твій друг напоїв тебе «чаєм»? – задихався сміючись.

- Все ходімо… вони п’яні. – Олег взяв друга за лікоть.

- Щоб вам повилазило! Свині потні!

- Що? – гаркнув чоловік.

- Те що чув свиното.

- Ходімо. – Олег потяг друга за руку.

- Пусти! – гаркнув другові в обличчя. Готовить зірватись  піти битись, тай компанія того чолов’яги не була проти, однак Ромашка не розгубився, щипнув друга так сильно що він аж ойкнув.

- Ходи. Ти кожній собаці хоче довести правду? – витягнув друга  з бару.

- Знущаєшся? – Агресія ще не вивітрилась. – Чув що воно казав? Багато хто говорить, і той старий педофіл все ще живе с своєму домі! А не гниє!

- Опусти пар! Ти не заткнеш усім рота! Якщо навіть язик відрубаєш то думки ні! Мені немає діла до них, чому в тебе повинно бути?

- Але!... – хотів відповісти, відповісти щось дуже влучне та нічого не приходило в голову хлопця.