Микола Олександрович Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

їхні здібності — це робота з гравітаційним полем планети. Вони можуть зменшувати або збільшувати гравітацію для предмета, тим самим роблячи його важчим або легшим. А коли предмет майже не має ваги, то вони здатні його легко переміщувати. Я зараз приготую невелике пристосування для випробування. А ти поки відпочинь пару хвилин.

Мольфарка взяла середніх розмірів каменюку, вагою десь з кілограм, обмотала його мотузкою і прив’язала до гілки найближчого дерева, так, щоб він вільно висів над землею.

— Випробування надзвичайно просте. Ти промовляєш заклинання, спрямовуючи його на камінь. Звучить воно так: «Лігтер Аз Луг». Воно в умілих руках робить камінь невагомим, і він повинен піднятися вгору. Спробуй спочатку вкласти не дуже багато енергії і, не перериваючи заклинання, збільшувати потік сили, що вкладаєш.

Нік приготувався до випробування. Як і просила Ліна, промовивши заклинання, спочатку вклав трохи магічної енергії. Нічого не сталося. Камінь як висів спокійно на мотузці, так і залишився без найменшого руху. Учень, не перериваючи заклинання, вклав у нього трохи більше енергії. Знову без результату. Він почав дратуватися. Нахабно повіривши в свою унікальність, вжене міг змиритися з тим, що у нього може щось не виходити. Але камінь і далі висів нерухомо, демонструючи його безпорадність у цьому виді магії. Він починав все більше і більше злитися і вкладати в заклинання всі сили. У якийсь момент йому здалося, що камінь трохи здригнувся, але скоріше це було бажання, а не реальність. Нік вже був готовий здатися, тим більше що магічної енергії залишалося все менше і менше. Він вирішив зробити останню спробу і вклав майже всю енергію. І яким було його здивування, коли камінь, немов повітряна кулька, потроху почав рухатися. Коли камінь піднявся вже на половину відстані від гілки, сили покинули Ніка і він перервав заклинання, сівши на землю. Ноги не тримали його. Відчуття було таке, ніби він цілий день тягав величезне каміння, але посмішка задоволення світилася у нього на обличчі. Він переможно подивився на Ліну. Щось сказати вже не було сил.

— Ох, і здивував ти мене, Ніку! — промовила Ліна, дивлячись на нього. — Я не гадала, що в тебе може щось вийти з магії гравітонів, особливо після слабкого відгуку у випробуванні з чарами Землі. Такого не було досі. Правда, й сил ти вклав чимало. Напевно, якби стільки затратив на заклинання Вогню, то точно спалив би весь ліс навколо. Але все одно при прикладанні великих сил і терпіння, ти міг би, хоч зрідка, та все ж користуватися магією гравітонів. А це дуже корисні і ефективні чари. Думаю, що сил у тебе вже не залишилося. Так що, напевно, решта випробувань ми залишимо на інший раз.

— А може, ще щось спробуємо? Мені дуже цікаво, та й здається, ще трохи у мене сил є. Зараз відпочину і спробуємо. А можна мені пиріжок із чаєм, якщо ще залишилися? — попросив Нік.

— Ох, і любиш ти поїсти. Тобі сьогодні все можна. За такі результати в Школі тобі б ще й добавку дали.

Він витягнув з рюкзака термос з чаєм та пиріжки, і вони з Ліною із задоволенням їх з’їли. Трохи підкріпившись і відпочивши, він був готовий до подальших випробувань.

— Ну що ж, я готовий! Правда, відчуваю, що магічної сили у мене залишилося не дуже багато, тож особливих результатів, напевно, чекати не варто.

— Гаразд, спробуймо ще один вид. Він взагалі-то вимагає багато магічної енергії, але для першої спроби, думаю, що тобі вистачить. Тим більш, що ці заклинання стосуються магії Землі, з якою, як ми вже з’ясували, у тебе будуть труднощі. Отже спробуємо Геомагію. Одне з найпростіших заклинань цього виду: «Апріре Бріст». При використанні його досвідченим і сильним Геомагом тут міг би утворитися цілий яр, а то й прірва. Але ми подивимося, чи вийде в тебе хоч щось.

Ліна, вражена успіхами учня, про всяк випадок відійшла подалі і сіла на камінь. Адже Геомагія в умілих руках могла повністю змінити весь ландшафт навколо. Нік вже звично приготувався виконати заклинання. Знаючи, що це останнє випробування на сьогодні і маючи гіркий досвід попереднього завдання, коли знадобилися практично всі його сили, щоб отримати хоч який-небудь результат, вирішив вкласти в заклинання одразу все, що у нього залишилося. Промовив заклинання, у глибині душі сподіваючись на гарний результат. Він уже уявляв собі, як буде трощити гори і створювати ущелини перед тисячами ворогів одним помахом руки. Тому те, що вийшло, його дуже засмутило. Ніяких ярів не з’явилося, хоч він і вклав в заклинання всю силу, яку міг. Перед ним утворилася тільки невеличка ямка, глибиною не більше пари сантиметрів. Максимум, кого вона могла б затримати, це не сотні ворогів, а необережного їжака, та й то ненадовго.

— Ну ось… Ще одна невдача, — сказав він розчаровано, повернувшись до Ліни.

— Нічого собі невдача! — відповіла вчителька. Було видно, що вона задоволена. — Я, Магістр Магії, навіть якби вклала всю свою силу в це заклинання, не змогла б отримати кращого результату. А ти, вклавши жалюгідні залишки сил, зробив це і ще скаржишся! Та більшість чарівників не можуть і такого! Геомагія дуже примхлива і чомусь дається тільки обраним. А у тебе відразу такий результат! Тож не гніви Вищих. Тобі дали воістину величезний дар.

— А я що? Та я згоден! — почав виправдовуватися Нік. — Але після результатів випробувань з магією Води й Вогню хотілося б трохи кращого.

— Ніку, не ний і не дратуй мене! Ти, коли будеш у Школі, сам на тестуваннях побачиш, що дається іншим і які сили вони прикладають, щоб стати сильними чаклунами. А тобі все це звалилося як дар. Дивись, що ми маємо: основною у тебе буде магія Вогню, сильними будуть чари Повітря і Води. Повір, те що я вже перерахувала, це дуже і дуже багато. Але у тебе ще слабкий відгук у магії Землі. Ну і що зовсім нереально, так це можливість використовувати заклинання Геомагії та