Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 17

МІРГАН

Сутінки падають стрімко і підхожу до палацу я вже у темряві. Ця частина навіть не освітлюється. Треба вказати Седріку, що він може отримати в сусіди мешканців підворотень, якщо не подбає про охорону. Втім, патрулі якраз тут ходять, я поспішив. Інша річ, що я без проблем дістаюсь зруйнованого крила, перечекавши. І не я один. Невдовзі помічаю знайомі силуети лордів, що стрімко прямують до галереї. Їх охорона займає позиції на першому поверсі та на підходах до палацу. Знаючи амбіції Ліатів, можу припустити, що підуть вони до старих королівських покоїв, якщо ті вціліли. Перекриття над ними не пошкоджене, а от верхній повех вже зруйновано пожежею. Проте там лишається частина стін та камін і варто мені відкрити заслонку – я отримую чудовий спосіб почути все, що мене цікавить.

Приємно знати, що я вгадав – старий лис має свої слабкості. Чого не вгадав – Іргіс присутня на зустрічі нарівні з главами змовників.

- Отже, нема сенсу обговорювати по колу. – відкриває нараду Діглан Ліат. – Якби всіх присутніх влаштовувала майбутня королева і стан речей – тут би нікого не було, чи не так?

- Зараз найкращий час для змін, - погоджується Ардал Брайен. – Якщо ми не можемо взяти під контроль Седріка – краще його замінити.

- Шлюб з чужинкою дуже послабить його позиції, але поки він принц, рішення приймає Вортімер. Відповідальність розмивається і народ не знає, кого звинувачувати.

- Отже, потрібно позбавитися від Вортімера. – дзвінкий голос Ігрін. – Хворобу і смерть старого короля можна використати, звинувативши в них Седріка чи чужинку.

- Хворобу? Хіба Вортімер хворий? – дивується третій голос. Мабуть, Фейрворд.

- Йому шістдесят. Хто в такому віці не хворий? – недбало відповідає Ліат. – Покоївка забуде закрити вікно на ніч, кухар приготує занадто гостру страву… способів безліч.

- Але Седрік має сильну підтримку. Він герой війни і в нього є прибічники, які також мають війська, а не гострі приправи в арсеналі.

- Його підтримку зруйнує шлюб з чужинкою і підозра в отруєнні батька. А прибічники…

- Серйозним питанням є зараз Мірган Варан. Він має найбільше військ у самій столиці і ці війська не байдикують, а тренуються. Разом з гвардією Седріка – вони дають незаперечну перевагу у кількості.

- Так, невчасно він воскрес… - усміхається Ліат. – Але в нас є на нього важіль.

- Справді?

- Іргіс? Що скажеш? Мірган спокуситься короною?

- Він непогана кандидатура в очах народу, - голос Іргіс ніжний, - проте його самого спокусить тільки шлюб зі мною.

- Справді? Аж настільки?! – скептично видає Фейрворд.

- Зачекайте! Ми збираємось звести його на трон? Які тоді важелі лишаються нам? Ліати – ясно, але….

- Зовсім не обов'язково його кудись зводити. Навіть одружуватись – достатньо обіцянки з чарівних вуст, чи не так, моє золото? Коли він не виступить вчасно – момент буде втрачений.

- Можливо, це й не буде так просто, - задумливо каже Іргіс. – Він змінився і цілком може вимагати гарантій.

- Тоді він їх отримає, - жорстко каже Ліат. – Ти вийдеш за нього. А про твої гарантії, Фейрворде, поговоримо пізніше. Флот у твоєму віданні і тебе нікому не вдасться обійти.

- Тоді чекаємо результату перемовин з Вараном, - підсумовує Ардал. - Без цього діяти занадто ризиковано.

- Тепер справа за Іргіс. А я поки візьмуся за чутки…

 

Чути скрип меблів, стукіт чобіт по скрипучій підлозі. Охоронці і змовники йдуть, а я сиджу, спершись на кахлі з вишуканим розписом. Скоро моя зустріч з Іргіс і моєму життю нічого не загрожує. І водночас воно вже перевернуте з ніг на голову. Гавейн був правий за болото – от тільки це болото ось-ось може стати виром. Мені час йти на власне побачення, але відволікає шепіт. Здається, в королівській вітальні таки хтось лишився.

- Я тобі присягаюсь… присягаюсь… - чи то сміх, чи то схлип. – Батько може грати як завгодно, але я не пішак.

- Ти обіцяла мені! І ти, і корона – мої! – голос Фейерворда. – Я не поступлюсь хлопчиськові і не смій грати мною!

- Ні, ніколи!.. –Іргіс говорить вголос – я твоя, я дала слово.

- Знаю я, чого варте ваше зміїне слово! Тобі ж краще його стримати… І не доводити з Вараном до шлюбного ложа – інакше доведеться багато чого пояснювати щасливому нареченому.

- Не смій дорікати мені, коханий, - голос Іргіс набуває загрожуючих ноток. – Я тобі не невинна ягничка і не буду берегти цноту до подружнього ложа! Седрік мав опинитися на ньому ще чотири роки тому, і де він?..

- Не в твоїх сітях. Але я не такий дурний, щоб вірити, що був в тебе єдиним.

- Ти єдиний, кому я присяглась! Якщо потребуєш цноти – можеш вибирати з тої отари, що вештається палацом! Ти не вартуєш ні мого мізинця, ні корони, якщо це все, що тебе цікавить!..

- Мене цікавить трон і золота королева поруч, - голос Фейерворда стає оксамитовим. – Полум'яна як гріх і холодна, наче крига. Трон – місце не для слабких і лише ти гідна його, моя ласочка…

- Ми поведемо свою гру, і цього разу постарайся. Від цієї дитини я не хочу позбавлятися, не можна робити такі речі без кінця.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍