Леді Анет - Магиня серед драконів , Леді Анет

Глава37: Нестерпне побачення

Я і Зак здивовано замовкли. Не можна сказати, що ми вели жваву бесіду, але тепер над нашим столиком встановилася справжня гробова тиша.

Я прикрила повіки і подумки помолилася. Матір-богиня, допоможи мені пережити цей сором. Будь ласка! Вирішивши прикинутися глухою, сліпою і німою, я просто продовжила вивчати меню.

Мій вибір припав на фірмову шоколадну бомбу. На картинці був зображений високий бокал для молочних коктейлів, зверху прикрашений якимось неймовірним кількістю солодощів. Десерт виглядав так, ніби той, хто його готував, ніяк не міг визначитися з декором і вирішив просто прикрасити всім, що потрапило під руку. Тут були і печиво, і морозиво, і льодяники, і навіть приліплений збоку шматок торта.

Мені такий десерт за раз ніколи не з'їсти. А отже, це було саме те, що потрібно, щоб жувати і не розмовляти до самого кінця цієї муки. Побачення, точніше.

 

Коли офіціантка прийняла наше замовлення, ледь помітно поглянувши на перестановку, організованну Леоном у залі, між мною і женихом знову виникла ніякова тиша.

— Чим ти займаєшся, Зак? — вирішила я першою почати розмову, швидко поглянувши на дракона.

Той робив вигляд, що його дуже зацікавила осіння пропозиція від ресторану. Правда, він читав її вверх ногами.

— Допомагаю батькові з справами в лавці. Слідкую за чистотою в приміщеннях. Контролюю, так би мовити, процес, — трохи гордовито відповів Зак. Наче його не прибиральником взяли, а як мінімум цілим управляючим.

— Мабуть, дуже цікаво? — запитала я з фальшивим інтересом.

— Трошки одноманітно. Але я намагаюся підходити до роботи творчо. Знаєш, вносити креативний вклад.

— Наприклад? — пролунав єхидний голос поблизу.

Я і Зак одночасно повернули голови до сусіднього столика. Леон навіть не приховував, що підслуховував нашу розмову.

— Активно використовую досягнення сучасного прогресу, — прочистивши горло, заявив Зак виглядом вченого. — Батько інколи проти, але я вмію бути наполегливим.

О, так. Або нав'язливим.

— Звучить просто неймовірно, — протягнув Леон. — А детальніше?

Клянуся, якщо дракон зараз попросить поділитися порадами по прибиранню, я його вдарю!

Мабуть, Зак також не особливо прагнув розповідати про те, чим саме він займається в лавці батька, тому відбувся туманним відповіддю «секрет фірми» і зрушив наш столик подалі від Леона. Правда, всього лише на сантиметр.

Нарешті принесли замовлення. Офіціантка поставила перед Заком скромну чашку чаю, а коли вона поставила переді мною «шоколадну бомбу», у жениха нервово здригнувся око. Вживу десерт виявився більшим, ніж на картинці в меню. А вся конструкція, здається, трималася на чистій магії.

— Міна, ти все це з'їси? — трохи осиплим голосом поцікавився Зак.

— Ага, — відповіла я, приміряючись, з якої сторони почати цю калорійну бомбу.

— У нашому ресторані діє спеціальна пропозиція, — одразу втрутилася усміхнена офіціантка. — Якщо ви з'їсте десерт за п'ятнадцять хвилин, платити не треба.

— Ми приймаємо виклик! — радісно оголосив Зак.

— Ти що, з глузду з'їхав⁈ Тут і за годину не впоратися, — заперечила я.

— Я впораюся! — заявив він і безцеремонно потягнув мій десерт до себе.

У цей момент мені було соромно дивитися в очі Леону. Ставлю цей самий десерт на те, що дракон зараз сидів і давився повітрям, щоб не розсміятися вголос.

Матінко-богине, за що⁈

Але, здається, верховні сили вирішили, що одного свідка цього сорому мало. І в наступну мить у ресторан увійшов Дерек. Через секунду забігли мої сусідки. А за ними на порозі з'явилася Іда.

Просто клас!

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍