Джуні Салем - Ельф знахарці не товариш. Або квест з сюрпризом, Джуні Салем

Він розтуляє рота, але слухати я нічого не хочу. Тепер вже мене не зупинити, надто довго мовчала, бо постійно нам хтось заважав.

-Ти казав, що в родині тебе не розуміють, авжеж! І я б не зрозуміла! Тобі нічого не варто було повернути мене додому одразу, ще там, на базарі, адже так?! Але ні, мілорду Сільваранту, мабуть потрібен був товар, який сподобається Камаль-бею, а вже що там зі мною буде неважливо! І гаразд би на цьому все закінчилось, та де там! Далі так захотілося мати того персня, що ти навіть надів на мене ці кайданки, бо раптом хтось ще знає, де вихід і я піду? А для гарантії ще й наслав на мене свої кляті любовні чари, щоб я точно ніде не ділась, бо тобі важливі лише гроші, а всіх інших начхати!  

-Бузочок…

-Зніми з мене їх негайно! Можеш нічого для мене не робити, я звернусь до Міри, вона мене ненавидить, а тому швиденько відправить додому! І той клятий перстень забирай собі! 

Не розумію, як це сталося, мене палить така образа, що відчуваю себе останньою дурепою. Андріл намагається обійняти мене за плечі, але цього вже точно не буде! Хай навіть не пробує діяти на мене своїми чарами, бо отримає хіба що по нахабній фізіономії! Він виглядає так, наче буря ще раз накрила нас вже під чистим небом.

- Дай сказати хоча б слово!

-Добре! - висмикую свої руки і відступаю на кілька кроків. Груди здіймаються, як у бігуна на коротку дистанцію, але, на щастя, моїх сліз він не побачив. - В тебе дві хвилини! 

-В чомусь ти права, але на твоєму місці я б не дуже зважав на слова Міри, бо вона… розумієш, в неї були деякі надії. 

Бачу,  що розповідати йому не дуже хочеться, але тепер до мене починає доходити справжня причина образи ельфійки. 

-Надії? - виходить, Андріла до мене приревнувала ельфійка?! І вона не з Сільварантів, ще одне гарненьке відкриття. - Я думала, Міріель твоя сестра.Тобто ви зустрічалися чи щось таке?!

-Не зустрічалися. Але вона подобалася моїй родині.

-А ти - їй, чи не так? Дуже  шляхетно, просто втекти і нічого не сказати дівчині, яка в тебе закохана! Ще б вона не розгнівалась, коли побачила поряд з тобою таку, як я. Притягнув за собою смертну?! І тепер, як я розумію, вона не може забрати тебе, бо доведеться везти й мене також. Ну ти й…

Подумки називаю його всіма ласкавими словами, серед яких “брехун” найменш образливе. Хай знає, що я про таких екземплярів думаю!

-Я ніколи не брехав Міріель, - говорить стиха у відповідь. - Мені здавалося, якщо зникнути, вона заспокоїться і знайде собі когось більш відповідного! Я не кохаю її, Бузочок, і навряд чи колись зможу покохати, мені подобається інша.