Віолетта Котова - Серденько Змія, Віолетта Котова

- Кепські справи. – прошипів у відповідь. - Може полон?

- Все можливо, полон це не найгірший результат, бо тоді є шанс.

- Що в тебе? Коли ви вже свою велику місію виконаєте?! Ти мав вже давно бути на робочому місті.

- Є нюанси.

- Якщо я домовлюсь, щоб тебе замінити? – я розумів, чого хоче від мене Сергій. – Ми повинні його знайти, Олег. – я ще й досі злився на друга, за ту розмову, яку він влаштував Юлі. Та хіба б я міг покинути його в халепі. – Я поспілкувався де з ким…  Зараз казати не буду, але маю деякі сумніви… Якщо це так, треба його витягати.

- Ти хочеш, щоб це зробив я сам?

- Я не можу зараз поїхати, але дам тобі надійних хлопців на допомогу. Тільки прийдеться все це обігравати неофіційно. – Юлі ця новина теж не сподобається, то не варто й говорити, нехай думає, що все як є, але ризики я враховував, коли давав згоду на цю авантюру.

- Так, то так. Треба Кіра витягати, де б він не запропастився, живим чи мертвим. – ці слова різали душу, на війні можливо все.

- Будь напоготові, пришлю за тобою хлопців. Зустрінемось особисто, розкажу деталі, підготуєшся і рушите.

- Чекаю.