Вікторія Стужева - Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Адаме, я кажу: ВОНА. ЩОСЬ-ТО. ЗАДУМАЛА! Я знаю, ти в мене найсильніший і найбезстрашніший. Але зрозумій, і моя мати не така вже й проста штучка! - коли мої батьки пішли на вовчий ярмарок, я нарешті могла докричатися до свого чоловіка.
- Алекса, ти занадто прискіплива до матері. Ну забула вона, де знаходиться кухня, то що тепер, підозрювати її в чомусь? - хмурячи брови, Адам не відривався від свого ноутбука. Йому раз у раз постійно приходили листи та смс-ки.
Я обурилася. Чому після весілля він перестав звертати на мене увагу? Що, домігся свого, тепер можна забити на мене? Е-е-е-е-е НІ! Не дозволю!
- Любий мій, не біси! Адаме, я прекрасно знаю цю жінку! І вона ніколи не була турботливою матір'ю, а вже тещею і поготів не буде! Яка адекватна мати добровільно сплавила б свою єдину доньку ночувати не зрозуміло з ким? Навіть з Альфою!
Адам кинув на мене обурений погляд.
- Тобто, я тобі чимось не догодив? - він сів на край свого столу, схрещуючи руки, - ти думаєш, що хтось має право мені перечити? Я Альфа не тільки вовчої зграї, а й усіх інших. І будь хоч тричі в тебе турботлива і найкраща мати, ти все одно тоді ночувала б у мене! Моє слово закон! Чи тебе вже не влаштовують наші стосунки? - він примружив очі. - Або скажи-но, любове моя, я тебе не влаштовую?! - останні слова прогриміли.
Я напружилася. Від моєї впевненості не залишилося й сліду. Ну чому ми так невчасно сваримося!? Адам ходою хижака став підходити до мене. Нічого хорошого його погляд не віщував. Дуже швидко він опинився біля мене, і різким рухом прикував мене до стіни.
Завжди я потрапляю біля стіни... Мені здається, час змінювати локацію.
- Адаме, перестань, ти ж знаєш, що я не це мала на увазі... - мій голос тремтів, а руки вперлися в його груди. Я не любила, коли він злився.
- А я тепер нічого не знаю! Люба, мені не потрібна вовчиця, яка буде постійно осідати на мізки! Я хижак! І ніхто, чуєш, ніхто! Не зможе мені заподіяти шкоди. - він схопив мене за підборіддя.
Я вірю... я знаю, що він сильний. Але ж, у кожного бувають свої помилки! Він теж живий і схильний до помилок.
У моїх очах загорівся вогонь. Слова про вовчицю мене образили... адже він знає що...
- Тобі не потрібна вовчиця, тому в тебе є лисиця! Або це тебе щось не влаштовує? Ну вже вибачте, яка є, бажаю вам іншу! - я буквально викрикнула останні слова, і звільнившись, зірвала на вихід із кабінету.
Але не встигла я набрати швидкості, як просто перед виходом мене за руку схопили сильні ручища чоловіка.
У кабінеті немов гуркіт грому розійшовся його рик. Мене штовхнули до стіни, захоплюючи в лещата.
Я тріпотіла. Намагалася вирватися, бо відчувала, якщо не піду - буде секс. Але мабуть, Адам вирішив усе за нас.
Його долоня опустилася на мою потилицю, а інша на талію тісніше притискаючи до себе. Я спалахнула, відчувши твердий член, що впирався мені в живіт. Він завжди такий гарячий...
Альфа схилився наді мною, і я відчула його подих у себе на шиї... нижче... і ось, воно торкнулося мітки...
- А-а-а-а, р-р-р-р, Адам... - я незв'язно шепотіла його ім'я, стогнала і гарчала. Господи, як же гостро відчувалася близькість із ним!
Рука чоловіка швидко перекочувала з талії на внутрішній бік стегна, зриваючи з мене трусики.
Та він знущається!
Люто проричавши, Адам різко увійшов у мене двома пальцями. Світ вибухнув на тисячі яскравих і різнокольорових осколків. Я була мокра... як завжди... лише для нього. Йому не потрібно було довго мене розпалювати. Готова і податлива, притиснута до стіни його потужними руками, мені вже явно не хотілося тікати. Не хотілося сперечатися. Я готова була вже віддати йому перемогу, аби він... А-а-а-а! Була готова, але точно не віддам!
З новим стогоном я різко підняла голову, але замість чергового задоволення, отримала порцію болю, боляче вдарившись об стінку. Адам грізно проричав. Шкода, а я б якраз посміялася над власною незручністю.
Альфа знову обхопив мою потилицю, і продовжуючи трахати внизу пальцями, впився мені в губи. Його язик досліджував мій рот, а я задихалася від передчуття задоволення і наростаючих відчуттів. Ми нібито злилися в одному танці, обпалюючи одне одному губи власними рухами.
Але в цей момент, я зрозуміла, що так не виграю і потрібно вживати кардинальних заходів. Укусивши його за нижню губу, я схопилася за ремінь його штанів і різко смикнула на себе, розстібаючи. Крізь матеріал одягу, я відчувала, наскільки тверде і гаряче його бажання.
Брови чоловіка зметнулися вгору. Він явно був здивований, що ж, це мені на руку.
Взявши його величезний статевий орган, я почала водити туди-сюди. Відірвавшись від його губ, загіпнотизувала поглядом. Нас ніби пробило дрібне тремтіння.
Я облизнулася.
Це виглядало так порочно... Його пальці в мені, інша рука гралася з грудьми, а я пестила його член, не соромлячись дивитися в очі. Мені дуже хотілося не переривати зоровий контакт. Це відчувалося ще краще, ніж будь-коли.
Не знаю, що на мене найшло, але зумівши прибрати його пальці з себе, я опустилася на коліна, широко розводячи ноги. Язик сам уже тягнувся до виступаючої перлової крапельки. Я злизала її.
Почула як Адам голосно вдарив кулаками по стіні, закинувши голову назад.
Так, бажаний, і це я тільки почала...
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева», після закриття браузера.