Джеймс С. А. Корі - Пробудження Левіафана

що сталось із «Доннаджером», – нарешті мовив Голден. – Поки ми теревенимо, сюди прямують марсіянські судна. Вони вже знають, що «Тачі» втік, бо наш транспондер волає про це на всю Сонячну систему.

– Ні, він не волає, – відповів пілот.

– Поясніть, пане Камаль.

– Це торпедоносець. Ви вважаєте, що екіпаж воліє мати чіткий сигнал транспондера, на який можна навестися, під час атаки на лінійне судно ворога? Ні-і. Тут у кокпіті є тумблер, на якому написано «Вимкнути транспондер». Я його вимкнув ще до того, як ми вилетіли. Ми просто один з мільйону рухомих об’єктів.

Голден мовчав два довгих подихи.

– Алексе, це може бути найрозумнішою річчю, яку хтось колись робив в історії всесвіту, – порушив тишу капітан.

– Та ми не зможемо приземлитися, Джиме, – озвалася Наомі.– По-перше, жоден порт не дозволить наблизитися судну без транспондера. По-друге, важко приховати той факт, що ми марсіянський бойовий борт.

– Та-а-ак, це недолік, – погодився пілот.

– Фред Джонсон, – мовив капітан, – дав нам мережеву адресу для підтримки зв’язку з ним. Я думаю, що тільки АЗП й дозволить десь посадити вкрадений марсіянський бойовий корабель.

– А він не вкрадений, – не погодився пілот, – тепер це залишок трощі, якого було легітимно врятовано.

– Ага. Скажеш це КРФМ, якщо вони нас упіймають. Спробуй, і впевнишся, що вони так не вважають.

– Тож ми просто чекатимемо тут, поки полковник Джонсон не повернеться по нас? – уточнив Алекс.

– Ні, чекатиму я. А ви обоє приготуйте лейтенанта Келлі до похорону. Алексе, ти з КРФМ, маєш знати традиції. Зробіть це з усіма почестями і запишіть в лог. Він загинув, аби ми вибралися з того судна, і ми маємо віддати йому шану. Як тільки десь приземлимось, то надішлемо повний запис командуванню марсіянського флоту, тож вони зроблять все офіційно.

Пілот кивнув:

– Ми зробимо все правильно, сер.

***

Фред Джонсон відповів на повідомлення так швидко, наче чекав біля термінала. Відповідь складалася лише з координат і одного слова – «вузький промінь». Голден націлив лазерну решітку на вказаний квадрат – той самий, звідки Фред надіслав своє перше повідомлення, потім увімкнув мікрофон і запитав:

– Фред?

Позаяк місце, вказане в координатах, знаходилось за одинадцять світлових хвилин, то Голден налаштувався чекати відповіді двадцять дві хвилини. Аби хоч чимось зайнятися, він передав координати в кокпіт Алексу і наказав рухатися в той бік із прискоренням 1 g, коли вони закінчать з Келлі.

За двадцять хвилин, коли з’явилось прискорення, драбиною піднялася Наомі. Вона зняла скафандр і натягнула червоний марсіянський спортивний костюм, який був сантиметрів на п’ятнадцять коротший і на три розміри більший у талії. Волосся і обличчя виглядали чистішими.

– На прові є душ. Ми зможемо зберегти це судно? – запитала жінка.

– Як все пройшло?

– Ми потурбувалися про нього. Тут величезний вантажний відсік, зразу біля машинного. Потримаємо там, поки не зрозуміємо, як доправити домів. Я вимкнула там систему життєзабезпечення, так що він збережеться.

Вона розкрила долоню і перекинула йому маленький чорний куб.

– Це було в кишені під обладунками.

Голден потримав предмет. Він був схожий на якийсь девайс для зберігання інформації.

– Зможеш розібратися, що на ньому?

– Звісно, дай мені трохи часу.

– Як Амос?

– Кров’яний тиск стабілізувався, – доповіла старпом, – це добрий знак.

Консоль зв’язку пікнула, і Голден натиснув на відтворення:

– Джиме, новини про «Доннаджер» щойно досягли мережі, і я маю визнати, що дуже здивувався, отримавши від тебе звістку, – промовив Фред. – Чим можу стати у нагоді?

Голден на хвильку зупинився, готуючи відповідь. Фредову підозрілість можна було помацати руками, та він відправив Голденові ключове слово якраз на такий випадок.

– Фреде, на разі наші вороги є всюдисущими, а от список друзів серйозно скоротився. Фактично ти один в ньому і є. Я на викраденому…

Алекс кашлянув.

– На врятованому військовому судні КРФМ, – найшовся Голден, – і маю потребу приховати це. Мені треба кудись пристати, де в мене не поцілять одразу, щойно я з’явлюся. Допоможи мені з цим.

За півгодини надійшла відповідь:

– Я прикріпив файл на субканалі, – повідомив Фред, – там ваш новий код транспондера і інструкція, як його замінити. Код внесено у всі реєстри і він повністю легітимний. Там також є координати, що приведуть вас у безпечну гавань. Я вас там зустріну. Нам є багато про що поговорити.

– Новий код транспондера? – здивувалася Наомі. – Як АЗП отримав новий код транспондера?

– Зламали протоколи безпеки Коаліції Земля–Марс або заслали крота в офіс реєстрації, – відповів Голден.

– У будь-якому разі, ми тепер граємо у великій лізі.

РОЗДІЛ 16. Міллер

Міллер дивився трансляцію з Марса разом з усією станцією. Прибраний чорним подіум був поганим сигналом. Одна зірка і тридцять стрічок Марсіянської Конгресійної Республіки звисали не один, а аж вісім разів. Це було ще гірше.

– Цього не могло статися без детального планування, – вів президент Марса. – Інформація, яку вони хотіли вкрасти, могла б вразити безпекові протоколи глибоко і фундаментально. Вони отримали поразку, але ціною двох тисяч вісімдесяти шести марсіянських життів. Цю агресію Пояс готував щонайменше кілька років.

Пояс, відмітив Міллер, не АЗП, а Пояс.

– За тиждень після новини про цю атаку ми нарахували тридцять вторгнень в радіуси безпеки марсіянських суден і баз, включаючи станцію Палас. Якщо ці нафтопереробні заводи буде втрачено, економіка Марса понесе незворотні збитки. Перед обличчям озброєних, організованих партизанських сил ми не маємо іншого вибору, як посилити воєнізовані кордони на станціях і базах в Поясі. Конгрес передасть нові накази всім частинам флоту, а не лише тим, що наразі задіяні в Коаліційних обов’язках.

Також ми сподіваємося, що наші брати і сестри з Землі погодять навчання Коаліційних сил якнайшвидше. Новим мандатом для Марсіянського флоту є убезпечення всіх чесних громадян, знищення злонамірених структур, що наразі ховаються в Поясі, і притягнення до суду відповідальних за ці атаки. З задоволенням повідомляю, що наслідками наших первинних дій є знищення вісімнадцяти нелегальних озброєних суден і…

Міллер вимкнув передачу. Ось воно. Таємна війна стала явно. Батько Мао був правий, намагаючись повернути Жулі, але вже запізно. Його дорогоцінна дочка скоро отримає свій шанс на рівні з іншими.

Щонайменше це може означати комендантську годину і слідкування за персоналом. Офіційно станція нейтральна. Нею не володіють ні АЗП, ні будь-хто інший.