Генрі Райдер Хаґґард - У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна

навіювалася, вочевидь, похмурою природою й усвідомленням, що плем’я приречене на загибель від рук диких аборигенів, які колись були їхніми рабами.

Збереглися у них сліди колишньої, піднесенішої релігії — вони молилися Великому Духу, — але тепер її витіснив грубий фетишизм. Вони приносили жертви дияволу і вірили, що інакше він віддасть їх на розтерзання Лісовим жителям. Та з їхнього середовища відділилася секта жерців їхнього диявола, іменованого Хоу-Хоу, і ця секта підтримувала мир між веллосами і Волохатим народом Хоу-Хоу.

Але на цьому не кінчилися їхні біди. Тепер жерці, за звичаєм жерців усього світу, прагнули захопити у свої руки абсолютну владу над народам, як мені вже говорив Іссикор.

Своє сумне оповідання Веллу закінчив такими словами:

— Тепер ти розумієш, о Макумазане, чому в нашій біді ми звернулися до великого південного вождя, благаючи його прислати до нас рятівника, про якого говорить стародавнє пророцтво. І ось ти тут, і нині я благаю тебе: врятуй мою дочку від загибелі! Ти вимагаєш у винагороду білого і червоного каміння, а також золота і слонової кістки. Бери, скільки схочеш. Каміння у мене повні глеки, а зі слонових бивнів у мене побудовані паркани скотарень; правда, кістка почорніла від старості, і я не знаю, як ти її повезеш через пустелю. Але знай, все моє багатство я віддам тобі. Бери, що схочеш, тільки врятуй мою дочку.

— Потім говоритимемо про нагороду, — сказав я, глибоко зворушений горем старого. — А зараз скажи, що я можу зробити?

— Пане, я не знаю, — відповів він, заламуючи руки. — Третьої ночі від цієї буде повний місяць, що означає початок жертвоприношення. Тієї ж ночі ми маємо відвести мою дочку на острів гори, що курить, і прив’язати її до стовпа на скелі Жертвоприношень між двох невгасимих вогнів. Там ми маємо її залишити, а вдосвіта Хоу-Хоу або схопить її і потягне до своєї печери, звідки їй немає виходу, або, якщо не прийде до неї сам Хоу-Хоу, жерці потягнуть її до бога. Тільки ми її більше не побачимо.

— Але навіщо нам відвозити її на острів? Чому ви не скличете народ на битву і не вб’єте цього бога або його жерців?

— Пане, ніхто серед нас, окрім хіба Іссикора, який один нічого не може зробити, не підніме руки заради порятунку Сабіли. Народ переконаний, що тоді гора вибухне вогнем, обертаючи на камінь усіх, на кого впаде попіл, і вода рине з берегів і знищить посіви, і ми помремо з голоду, а хто врятується від вогню, води і поневірянь, той загине від руки лютих Лісових бісів. Якщо я накажу веллосам іти війною на Хоу-Хоу заради порятунку дівчини, вони мене вб’ють, а її віддадуть жерцям, бо так велить закон.

— Розумію, — сказав я і замовк.

— Пане, — заговорив знову старий Веллу, — тут зі мною ти в безпеці, ніхто з моїх підданих не чіпатиме ні тебе, ні тих, хто з тобою. Але я дізнався від Іссикора, що ти поранив ножем Волохату людину, а твій слуга вбив їхню жінку з чарівної зброї. Тому бійся Лісових бісів; вони, якщо зможуть, уб’ють вас обох і бенкетуватимуть на ваших тілах.

“Весела історія!” — подумав я, але нічого не відповів, не знаючи, що сказати.

Веллу підвівся, заявивши, що треба піти помолитися душам своїх предків і що на завтра знову призначається бесіда. Потім він побажав нам доброї ночі і вийшов у супроводі старійшин, які за весь час не промовили жодного слова і лише похитували головами, як фарфорові китайські боввани.

Розділ VIII
СВЯЩЕННИЙ ОСТРІВ

Як тільки зачинилися за ними двері, я обернувся до Іссикора і прямо запитав, чи є в нього план дій. Він заперечно похитав головою і додав, що неможливо йти одночасно і проти волі народу, і проти законів жерців.

— Для чого ж ви привели мене сюди? — запитав я обурено. — Так-таки нічого не можете придумати? Ну, а чом би вам із вашою панною не втекти разом із нами вниз річкою з цієї диявольської країни?

— Це неможливо, пане, — відповів він сумним голосом. — За нами стежать удень і вночі. Ми й милі не пройдемо, як нас спіймають. І потім, як же вона залишить свого батька, а я всю свою рідню? Їх уб’ють через нашу втечу. Тільки загибель Хоу-Хоу і його жерців може врятувати панну Сабілу. Білий Визволитель з півдня знайде шлях і повалить бісівську владу. Так говорить пророцтво.

— Під три чорти ваше пророцтво! Багато від нього користі! — вигукнув я англійською, дивлячись на цю прекрасну, але безпорадну пару. Потім я додав арабською: — Я втомився і піду спати. Сподіваюся, уві сні я знайду більше мудрості, ніж у тебе, Іссикоре.