Олексій Анатолійович Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зять їсть позавчорашній кислий борщ. Не стримався:
– Мамо, це борщ чи помиї?!
– А ти що, сам не можеш розібрати?
– Ні!
– То хіба тоді тобі не все одно?
Зять:
– Мамо, вам же лікар заборонив їсти м'ясо! Ви ж усім розказували, яка ви стала вегетаріанкою! І їсте кроля!
Теща:
– То помста! Він зжер мою капусту!
Велике сімейне свято. Зібралося багато родичів. Розмова:
– Твоя теща нічого не їсть…
– А вона їсть тільки тоді, коли хоче.
– Ну, прямо, як скотина…
Зять:
– А чи не випити нам шампанського?
Теща:
– А чому би й ні…
– Ну «ні», так ні…
– Твоя теща шикарно виглядає!
– Це дякуючи «Гербалайфу».
– Вона його приймає?
– Ні! Вона його розповсюджує.
Теща поставила зятю тарілку борщу та й пішла в кімнату. Зять кличе:
– Мамо! Попробуйте борщ.
– Не хочу, синку.
– Та ні, ви попробуйте!
– Я вже їла!
– А я кажу, попробуйте!
Теща прийшла, вже й готова виконати забаганку зятя…
– О… А де ж ложка?
– От про ложку я й хотів вас запитати…
Зять:
– Мамо, яку курку купити на вечерю: на три чи на п'ять кілограмів?
Теща:
– Бери на три. Лікар рекомендував мені легку їжу.
Помирає теща. Забігає зять з пляшкою горілки і з порога:
– Ну що, мамо, на коня?
З історії хвороби: «Потерпілий сказав, що його вкусила гадюка, якою є його теща».
– Можна подумати! У них доня вдало вийшла заміж! Та вони б лопнули від заздрощів, якби дізналися, від яких чоловіків наша доня отримує аліменти!
Зять:
– Мамо! Знову ви після ванної пішли на балкон! Там холодно! Ви простудитесь, захворієте… І, як завжди, не помрете!
Телеграма:
«Дорога Маріє Іванівно! Телеграму про Ваш приїзд отримали. Чекаємо. А так – усе добре. Ваш зять».
І покликав цар сина свого, Івана-дурника, і дав йому лук і стріли, і звелів стріляти, щоб за давньою традицією обрати собі наречену. Вистрілив Іван-дурник. Упала стріла на боярський двір. Дуже вдало вцілив Іван-дурник. Весілля і поминки тещі збіглися…
Прийшов Петро до тещі в лікарню – у тещі серйозна хвороба ніг.
– Здрастуйте, мамо, я бачу, у вас тут і почитати нічого. Ось я книжку вам приніс, «Повесть о настоящем человеке» називається…
– Якщо не прийдеться на пса, буде на тещу! – сказав зять, купуючи намордник.
Мати – доні:
– Ну що з тобою, доню, робити? Ти так ростеш, що кожного року потрібно шити тобі нову весільну сукню.
– Ось оженишся, синку, і зрозумієш, що таке щастя… Але буде вже пізно…
– Нізащо! Я ніколи на це не погоджусь! Холодильник поламався, крани течуть, люстра відвисла, а ти збираєшся заміж за поета!
Зять:
– Господи! Смерті прошу в Тебе! Не відмов мені, Господи… Не для себе ж прошу…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми», після закриття браузера.
