Анатолій Григорович Михайленко - Пригоди. Подорожі. Фантастика - 90

— Звісно, — посміхнувся Рокар. — Так і зробили. Ділянку космічного простору між нашими галактиками піддали біоіндикації на наявність білкових речовин. Результати виявились негативними. Тоді розсунули межі експерименту. І це нічого не дало.

— А чи не може так бути, — несміливо почав Ніо, — що точка, від якої починається рух цих… — він не назвав чого саме, — розташована десь збоку від наших планет?

— Може, — погодився Рокар. — Зважте й на те, що рухатись ці посилки можуть і до нас, і до наших сусідів з різною швидкістю. Наприклад, вихідна точка може бути ближчою до нашої зоряної системи.

— Ви гадаєте… таке можливе? А що коли інфекція потрапляє до нас із планети Ерас, для якої вона є просто нормальним розвитком мікроорганізмів?

— Цілком імовірно, хоча жодних підтверджень немає. Отож, як тільки з’ясувалась ця несподівана закономірність, ми, звісна річ, запідозрили їх, а вони’нас. Відтоді дослідження стали засекреченими. Іноді ми зустрічаємось у космосі в тих регіонах, точніше точках, через які можуть транспортуватися віруси чи генетичні добавки. Певен, наші сусіди думають так само і провадять аналогічні дослідження. Але інформацією в цій галузі ми більше не обмінюємось.

— Отже, необхідно з’ясувати, звідки потрапляють мутанти на наші планети, чи не так?

— Саме так, — підтвердив Рокар. — Але для того, щоб запеленгувати вихідну позицію чи хоча б напрямок, нам необхідна третя точка, тобто ще одна цивілізація.

— З метою розширення району пошуку?

— Навпаки. Це його звузить.

— І що далі? — втомлено спитав Ніо. — Що це дасть?

— Є ще один важливий аспект, я б сказав, найважливіший. Ви не здогадуєтесь?

— Ні, — заперечливо похитав головою Ніо.

— А що коли і на третій планеті спостерігатимуться схожі мегадемії в однозначні періоди? Як би ви це пояснили?

— Що мутагени якимось чином потрапляють і в цю, третю, зоряну систему?

— Правильно, — спокійно мовив Рокар. — Отже…

Ніо замислився.

— То який висновок вишшває звідси? — Рокар терпляче чекав.

— Що посилки йдуть і до третьої планети з швидкістю, відмінною від тієї, з якою вони рухаються до нас і наших сусідів на планеті Ерас. — Ніо стенув плечима. — Втім, про швидкості ми вже говорили.

— Отже, ви теж тієї думки, що посилки починають рух одночасно?

— Авжеж. Адже мегадемії — ви це довели — одного походження. Чи не так?

Рокар мовчав.

— Справа тут у походженні мутагенів, — вів далі Ніо. — Воно може бути природним, а може… — Він не зводив очей з Рокара, — В це важко повірити… Либонь, це неможливо…

— Можливо, — мовив Рокар. — І коли припущення підтвердиться… Це означатиме, що за нами стежать, а може, й контролюють нас.

— Хтось третій? — розгублено спитав Ніо.

— Точніше, четвертий. Звісно, якщо він існує.

— Таж її немає, цієї третьої точки, цієї третьої планети!

— Є, — Рокар підвівся. — І її вже добре видно у телескоп. За кілька циклів на неї можна буде висадитись.

— Це та планета в галактиці, до якої ми мусимо стрибнути?

— Такої необхідності немає. Третя планета знаходиться на краю галактики, в якій ми зараз перебуваємо. І хоча за програмою ми мали робити черговий стрибок, я планував тут невелику затримку. Так, так, — кивнув Рокар, — саме для того, щоб висадитись на цій третій планеті. Але з усього екіпажу на її поверхню можуть ступити лише двоє… або ви, або я. — Рокар помовчав і додав: — Ви здивовані?

— Так. Не знаю, що й думати, — розвів руками Ніо.

— Усе дуже не просто. — Рокар, ніби пригладжуючи неіснуючу чуприну, провів рукою по голові. — На цій планеті вже провадили дослідження двоє наших людей — чоловік і жінка. Ще троє працювали на зовнішній станції, розташованій на штучному супутнику планети. Щоб не привертати уваги команди експедиції, оскільки координати третьої планети поки що засекречені, ми під приводом обстеження зоряної системи мали намір зробити невелику технічну зупинку і забрати зібраний тут такий важливий для нас матеріал.

— Таємно від уряду планети?

— На планеті нема єдиного уряду. Ця цивілізація поки що перебуває на ступені ліги націй. І тільки починає виходити в космос.

У Ніо несподівано пересохло в роті, і він нервово облизнув губи. Рокар помітив це і подав йому ампулу з водою.

— Часу в нас обмаль, — він кинув погляд на дисплей інформатора. — Нам необхідно проникнути на планету і зустрітися з нашою людиною. Її звуть Ева. Хочеться вірити, що вона жива, А от чоловік її загинув. За дивних обставин загинули й троє космонавтів, які працювали на зовнішній станції. Жодних матеріалів медико-біологічного характеру, крім службово-побутової інформації від Еви, на станції не виявлено. Ще вчора мною була відправлена на супутник, де розташована база, служба безпеки. Вона вже провадить розслідування. Та часу в нас, повторюю, обмаль. Ми змушені проходити цей район не затримуючись! Майже не затримуючись, — уточнив Рокар.

Ніо приголомшено слухав головного спеціаліста, машинально смокчучи воду із ампули.

— І, нарешті, останнє. Чому на планету можемо висадитись тільки ви або я? Тому що лише ми з вами знаємо мову і маємо деяке уявлення про культуру цієї цивілізації. Саме тому вас, ще стажиста, і включили до складу експедиції.

Так ось у чім річ! Справді, на передостанньому курсі група студентів різних факультетів, до якої входив і Ніо, інтенсивно вивчала епоху якогось невідомого людства. Тепер зрозуміло: їх готували до роботи в третій цивілізації.

— Чому? — заперечив Ніо. — В екіпажі є ще одна людина, знайома з цією цивілізацією…

— Ви маєте на увазі Терза? Він зник. Пошук нічого не дає… І це є ще одним підтвердженням наших припущень. Не виключено, що за нами стежать. Не виключено навіть і те, що й на нашому дредноуті є вороги.

Якусь хвилину Ніо зволікав. На карту було поставлено все, можливо, й життя. Звичайно, йому не можуть наказати — він лише стажист. Він має право відмовитись. Тоді на планету піде Рокар. Ніо мигцем глянув на головного спеціаліста. Вольова людина, та вік… До того ж, хто буде страхувати його звідси?

— Вам треба подумати? — спитав Рокар.

— Ні. Я згоден, — тихо відповів Ніо. — Мені потрібен один цикл, щоб поновити знання про цю планету. Здається; вона називається Земля?

— Я радий це чути, мій хлопчику, — м’яко сказав Рокар, переходячи на “ти”. — А от до себе тобі повертатися не слід, надто дорогим стало для нас твоє життя після зникнення Терза. Цей цикл житимеш тут, у мене. Тут ми й обговоримо деякі деталі. Тобі не тільки треба знайти Еву, а й будь-що переправити зібраний Евою та її чоловіком медико-біологічний матеріал, продовжити систематичний контроль за штамами вірусів, які мутують.