Брати Капранови - Розмір має значення

на порозі з’явився молодий хлопець із пітою в зубах. Спочатку я вирішив, що це місцевий служка, але за мить професійна пам’ять запропонувала свої послуги, і я пригадав, де його бачив. Це був той самий нахаба, який морочив мені голову біля офісу «Кремл Ентерпрайзес», і, здається, піта в роті теж була та сама.

- Шалом, панове, приношу вибачення за спізнення. Я поїхав спочатку на той пустир, а тоді з дороги довелося розвертатися. Самі знаєте, який тепер трафік.

Він коротко потис усім руки, а мою затримав:

- Вас я знаю. Ви хочете купити наш препарат. Бачите, все одно довелося звертатися до мене. Я ж попереджав, що з менеджерами у вас нічого не вийде. Запам’ятайте на майбутнє, що про серйозні справи завжди треба говорити з господарем.

- Помиляєшся, Ліоне, - сказав раптом Ізо Лейбович. - Це не твій покупець, а представник Міжпланентної виконавчої служби.

- Ні, - заперечив Каганович. - Це просто кур’єр. Кур’єр султана Брунею.

- А я гадав, що це мій спонсор, - зі свого боку підключився рабин.

- А ще, друже Ліон, я маю надійну інформацію, що він приїхав з Києва, щоб зруйнувати твій бізнес і перенести виробництво твого зілля в Україну, - додав Салман на солодке.

Останні слова важко повисли у повітрі. Скоріш за все, за них я мав би дякувати Фімі, а точніше, його візиту до салону Салманової машини.

Проте якщо хтось розраховував збентежити таким чином агента УГС, то він дуже помилявся. Я уже створив ситуацію, а саме - усі четверо зараз були переді мною. А отже тепер…

- А отже тепер дозвольте відрекомендуватися, - голосом циркового шпрехшталмейстера оголосив я. - Агент Мамай до ваших послуг.

Я повільно сунув руку до кишені, видобув назовні посвідку, розгорнув і підсунув перед самі очі наймолодшого з усіх фігурантів - Ліона Родимчика.

- Читай.

- Детектів Агенсі Інтернешенел. Агент першої категорії Мамай.

- Тю-тю! - поважливо свиснув Лейбович.

- ДАІ, - повторив я. - Ця абревіатура, сподіваюся, всім знайома?

У нас в УГС не люблять ДАІ. Вони не дуже розбірливі у виборі клієнтури і безмежно цинічні за арсеналом прийомів. Але в реальному житті доводиться співпрацювати - повірте, що для прикриття темних справ немає нічого кращого за ДАІшну корочку.

- Значить, ви точно не спонсор, - рабин єдиний у всій компанії намагався не втрачати гумор. - Плакали мої грошики.

- Я одразу здогадався, що ти не кур’єр. Але який інтерес до наших скромних персон у такої поважної організації?

Почувши ці слова, я обернувся до Салмана:

- Ви як людина найбільш поінформована у певних питаннях маєте знати, хто криється за прізвиськом Чорна Інфузорія із системи Стожарів. Розкажіть, будь ласка, громаді.

Каганович зробив губами свій коронний рух, неначе ловив вставну щелепу.

- Це відома особа. Можна сказати, авторитетна. Усі бізнесмени його поважають, тому що просто нема куди діватись.

- Терорист, - додав я від себе

Салман поважно кивнув.

- Один з найбільших відморозків у Всесвіті, попри той факт, що живе у воді температурою плюс 70 градусів, - уточнив я.

І знову кивок.

- От, власне, він і є нашим замовником у цій справі.

Салман Каганович подивився на Родимчика так, неначе бажав йому негайно провалитися до пекла. Як я тонко все розрахував!

- Зачекайте, - втрутився раптом ребе. - Він же не юдей. Скажіть мені, будь ласка, яке все це має відношення до нашої синагоги?

- До вашої синагоги ми іще дійдемо, - пообіцяв я і повільно, наче фокусник, витяг з кишені жовтогарячу коробку з-під «Граціози». - Цю продукцію роблять із сировини вашого виробництва?

Я навмисне адресував останнє запитання у простір, тобто нікому конкретно, але обізвався на нього Ліон.

- Нашого.

- Саме в цьому і полягає головна проблема.

Якщо спробувати кількома словами описати тактику, обрану мною для цієї розмови, то можна назвати це так: драматичні ефекти. Уявіть собі, що вам призначено зустріч на пустирі, де за кожним горбком може ховатися снайпер, а під кожним листочком - міна з дистанційним керуванням. Ну як, занервувалися? А тепер дивіться, що далі буде.

Я витримав театральну паузу і обвів поглядом принишклу публіку. На обличчях читалася тривога, що й вимагалося.

- У зразках цього препарату було знайдено фрагменти біологічних речовин, розроблених нашим замовником. Він має всі права на рецептуру і був дуже стурбований витоком інформації, а можливо, навіть і зразків зі своїх лабораторій. Шановний пан, що має прізвисько Чорна Інфузорія, замовив нам розслідування. Ми повинні знайти винних. Ну, а вже каратиме їх, - я повернувся до Салмана і розвів руками, - за традицією, каратиме він сам.

Ліон звів на мене меткі очі:

- Якщо йдеться про авторські права, то мушу зауважити, що ми маємо всі ліцензії. Я довіряю своїй юридичній компанії, вони все оформлюють як слід.

Я поблажливо похитав головою:

- Ідеться не про авторські права. Щоб вам було зрозуміліше, скажу, що лабораторії нашого замовника виробляють біологічну зброю…

- Зачекайте, - промовив Родимчик. - Я можу показати всі документи, і ви самі побачите…

Поки він живописав високий рівень легальності свого бізнесу, Салман сидів, заплющивши очі, Лейбович кивав головою в такт кожному слову, а ребе бігав поглядом з одного на іншого, намагаючись зорієнтуватися по ходу розмови.

- …у нас є подібні угоди на кожну компоненту і технологічний процес…

- А як ви гадаєте, - перебив я, - у мого клієнта такі документи є?

Ліон безпорадно озирнувся, немовби двієчник на уроці географії.

- Ну, якщо в нього теж все оформлено, тоді наші юристи…

- Ні, - перервав я жорстко. - У мого клієнта немає жодного контракту та взагалі жодної папірчини. І знаєте, чому?

Здається, рабин почав метикувати, хто тут головний, бо погляд його намертво прикипів до мого обличчя. Лейбович з Ліоном перезирнулися і синхронно знизали плечима.

- Тому що на біологічну зброю не буває легальних документів.

Тут Лейбович зробив страшні очі:

- Ти робиш зброю? Мишигінер Родимчик! А наші кредити…

Ліон заозирався, як зацькована лисиця:

- Яка зброя? Вперше чую.

- Біологічна, - уїдливо підказав я. - У зразках твого препарату знайдено компоненти біологічної зброї. Вони блокують процес фотосинтезу у воді і можуть бути причиною зникнення багатьох водних цивілізацій. Це називається акватерор.

Родимчик розгубився, і його партнери явно помітили це.

- Слухайте. Ми же знаходимося в цивілізованій країні. Давайте звернемося до суду, замовимо експертизу…

Я засміявся своїм неповторним срібним сміхом:

- Він пропонує міжпланетному терористові зустрітися в суді. Та ви знаєте, що буде, коли я просто перекажу таку вашу пропозицію?

- Зрозуміло, - нарешті промовив Салман, і всі, наче