Андрій Касьянюк - Химерники. Влада народу, Андрій Касьянюк

Василина швидко перевела подих, і продовжила:

– Знов таки, химерник може зробити величезні руки, але, якщо хребет не зміцнити, то він його собі зламає. А там і ноги можуть не витримати, тому їх також треба змінювати. Хм… ну що, ви зрозуміли? Все підпорядковується законам фізики, фізіології і всього такого. Химерник має знати фізіологію та розуміти, як ті чи інші зміни позначаться на його життєздатності, – Василина оглянула інших полковників. Наче зрозуміли. – Що ще сказати… не знаю…

– Так це можна будь-яку рану зачинити? Або, якщо руку відрубають, то приростити? – спитав один із присутніх.

– Щодо ран. Я ж казала: вони можуть змінювати тіло, але ці зміни підтримуються енергією. А, як і всі чарівники, химерники слабшають. Тому, думаю, сучасні химерники мають не настільки великий запас енергії, щоб тримати рану заплющеною дуже-дуже довго. Ну, суттєву рану. Маленьку думаю, зможуть хоч постійно тримати зачиненою. А якщо велику рану… енергія буде втрачатися швидше за відновлення, вона закінчиться та все повернеться до того стану, як було до змін, – Василина під кінець помотала головою від пояснень, та потягнулася за келихом.

Ковтнула.

– Дивно, – сказала інша полковниця. – А як це воно так, що не можна просто заростити рану, нащо ще підтримувати? Як воно взагалі назад повертається? У тому сенсі, що – хто запам’ятовує, як воно було?

– Хтозна, – Василина відставила напій та знизала плечима. – Химерники вважать, що за цим «слідкує» аура людини. Вона відображає всі зміни у тілі людини, але зміни саме химерництвом не впливають на ауру, адже зміни відбуваються коштом чарівної енергії. Тому, коли енергії закінчується, змінене тіло химерника повертається до подоби аури.

– А які саме межи у Чіпки, ми знаємо? І як швидко ці перетворення відбуваються? – спитав полковник Зінченко.

– Зачекайте, – Дем’ян підняв руки, подивившись в очі поплічнику. – Було запитання про відсікання руки. Пропоную по черзі.

Полковник, чиє запитання посунув Лубко, подивився на того з незадоволенням у погляді.

Зінченко – це чоловік років тридцяти шести. Киримський татарин, з трохи розкосими темними очима, густими бровами, і загалом не дуже привабливим обличчям. На його голові красувалася зачіска темного волосся десь до шиї. Зростом був невисокий, ледь вище за Василину, і дрібний. Хтось, можливо, назвав би його кволим, та ніхто не назве його таким, адже Зінченко має кмітливий розум, що вигадає як відплатити, або просто викликає на виправу, де, завдяки своїй спритності та майстерності, порубає шаблею, чи влучно вистрілить з пістоля в око.

Та саме зараз Зінченко нічого казати не став. Все ж таки, Дем’ян неофіційний голова опозиції, тому має певне право на те, щоб переривати його; та й він просто має рацію.

Тому киримський татарин відвів погляд від обличчя Дем’яна.

На його руки.

– Відсікання руки. Тут як із ранами: ну приростить химерник назад, але ж, це тимчасово, – Василина знизала плечима.

Через те, що на своє питання вона відповіла, а наступне було скоріш до пана Лубка, котрий зазвичай знає більше за інших, вона подивилася на нього.

– Щодо меж химерництва Чіпки, – протягнув Лубко. – Він міг займатися із наставниками зі зміцненим тілом усе заняття. Можливо, міг би і більше. Тут не знаємо, – чоловік похитав головою. – Якщо казати про його швидкість перетворень – вона немаленька. І ми самі бачили це учора.

– Ви про його лапки? Він на це витратив десь кілька секунд. Як на мене, це довго, – сказав один з полковників.

Багато хто підтримав ці слова згідливими вигуками.

– Мені так сказали фахівці, – трішки нахмурившись, відповів Дем’ян.

– Для сучасного рівня химерництва, певно, це немало, – казала Василина. – Так то важко казати, Чіпка ж один химерник.

– Ну… і що це нам дає? Чіпка сильний химерник? Він зможе перемогти свого батька? – спитав інший полковник.

Опозиціонери промовчали. Ніхто не міг чогось стверджувати.

Оглянувши своїх товаришів по біді, Лубко вирішив підбити підсумки:

– Хай Вишневецький і не любить битися у вовкулачій подобі на публіці, і, можливо, почне бій людиною, навіть у такому випадку він сильніше та спритніше за людину. Тож, якщо зміцнення тіла єдина бойова здібність Чіпки… то він програє. Якщо ж не єдина… відверто кажучи, він програє, – Лубко зітхнув. – Якщо чесно, я сподівався, що хтось із вас зможе потішити своєю інформацією. Дуже кепсько, що Чіпку вб’ють, – Дем’ян сказав це спустошено. Для нього смерть людини, котра потенційно могла вбити гетьмана, була вироком для всіх його мрій.

– Ми мали плани на Чіпку – він мав стати срібною кулею для гетьмана, – незадоволено відмітила одна з полковниць.

– Можливо, гетьман пожаліє свого сина? – спитала Василина. – Так, у нього ще є діти від другої дружини, але ж, він не таке чудовисько, напевно, – невпевнено сказала жінка.

– Гетьман – у тому й справа, що він гетьман, – незадоволено сказав Зінченко. – Чіпка в потенціалі стане сильнішим за свого батька. Гетьман розуміє це не гірше за нас. Тож він не залишить у живих таку загрозу; не після того, як Чіпка показав зуби. Хай навіть чортові лапки, – з негативним виразом обличчя хмикнув киримський татарин.