Єва Райн - Заручниця його історії , Єва Райн

20. До першоджерел

Після розмови з тітонькою ми з Марком йдемо на вулицю. Тут прохолодно, пахне прілим листям з ліску неподалік, але голова трохи світліє. Сідаємо на невеличку садову лавку разом. Нам треба оговтатись, переварити почуте. Я сиджу мовчки, відчуваючи, як серце ще й досі гупає в грудях після розмови з тітонькою. В голові – суцільний хаос. Я намагаюся зібрати докупи думки, але вони вислизають, наче пісок крізь пальці.

Марк кладе долоню мені на плече, і я здригаюся від цього простого жесту.

– Агато, нам треба їхати. Терміново. Зараз. 

Я підводжу на нього очі, ніби тільки зараз усвідомлюю, що він тут. Він виглядає серйозним, але не відстороненим. 

– Куди?

– Назад до міста, – каже він. – Там є людина, яка може допомогти.

Я повільно киваю, але всередині ще не можу переварити все почуте.

– Хто?

– Професор Ніколаєв.

Я хмурю брови.

– Ти знаєш цього професора, так? А що знає він?

Марк робить крок назад, схрещуючи руки на грудях.

– Все.

Дивлюсь на нього мовчки, не наважуючись спитати ось ще. 

– Він був кращим другом мого батька. І… батьком Любові.

Я здригаюся.

– Любові? Твоєї дружини?

– Так… – він киває і на кілька секунд залишає мене одну, знову блукаючи в лабіринтах свої пам'яті. 

Тепер пазли в голові починають складатися докупи.

– І ти думаєш, він скаже хоч щось про наше минуле?

Марк киває.

– Якщо є хтось, хто може допомогти нам знайти відповіді – то це він.

Я опускаю голову, думаючи, чи хочу я це знати?

Та відповідь очевидна.

– Добре, – кажу нарешті. – Їдемо.

Марк лише коротко киває, наче очікував цього.

– Тоді прощайся з тітонькою. Ми вирушаємо сьогодні.

***

Я відчуваю, як дорога підкидає машину на нерівностях, чую тихе гудіння мотора, віддалене бурмотіння Марка за кермом. Але повіки стають важкими, тіло зливається з сидінням, і я засинаю, притиснувшись до теплого боку Ройчера.

…Уві сні я бачу довгий коридор, сірі стіни, що тягнуться в нескінченність. Двері за дверима, всі однакові. Я йду повз них, намагаючись не дихати занадто голосно.

Потім кімната.

Десятки однакових ліжок, акуратно заправлених сірими ковдрами. Десятки однакових тумбочок, на яких немає жодної особистої речі. І десятки однакових дітей у безликих блідо-блакитних піжамах. Вони сидять мовчки, не дивляться одне на одного, не рухаються. Як привиди. Як тіні…

Я намагаюся щось сказати, та слова застрягають у горлі.

Одна з дівчаток повільно повертає голову до мене. У неї немає обличчя. Замість нього – дзеркальна поверхня, в якій я бачу себе. Я прокидаюся з різким вдихом, намагаючись збагнути, де я.

Переді мною не бліді стіни, а салон авто. Темрява за вікном, слабке світло  панелі приладів, запах собачої шерсті та парфумів Марка. Ройчер, схоже, спав поруч, але вже підняв голову, пильно дивлячись на мене. Я дихаю уривчасто, немов після забігу, й не відразу розумію, що машина зупинилася.

– Все добре, Агато, я поруч – чую глухий голос Марка.

Я підводжу голову. Він дивиться на мене через плече. В очах - тепло і розуміння.

– Це був лише сон, Агато, – каже він, – Тобі наснилося щось страшне? 

Я стискаю пальці в кулак, намагаючись відігнати залишки кошмару.

– Це… не просто сон, – витискаю слово за словом. – Я була там.

Марк мовчить кілька секунд, ніби зважує щось у думках, а потім виходить з машини, обходить її й відкриває задні двері. Нахиляється, простягає руку.

– Іди до мене. Подихай повітрям.

Я вагаюся, але потім слухаюся. Вітер миттю проникає крізь одяг, але я відчуваю, як напруга трохи спадає.

Марк стоїть поруч, не торкаючись, але його присутність заспокоює.

– Якби там не було, – каже він, – Яким би жахливим не було наше минуле, та завдяки йому ми зустрілися.

Я підводжу погляд, вдивляючись у його обличчя.

– Значить, – продовжує він, – тепер ми маємо разом пережити все. І жити далі. Назло всім. Разом.

Я не знаю, що відповісти. Але те, як він дивиться на мене – так, наче я для нього єдиний вогник серед цієї ночі, – змушує мене вірити, що він правий.

***
Любі читачі, дякую за вашу підтримку. Ми йдемо до фіналу і скоро дізнаємось всі таємниці героїв. Саме час поставити книзі сердчко ;) Нагадую, що книга буде безкоштовною в процесі, і ще 2 доби після завершення. Після цього темніу вона стане платною. 

***

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍