Карлос Кастанеда - Мистецтво сновидінь

хоч більше жодної інформації він про нього не надав. Перше, що я зауважив, вправляючись у сновидіннях: приплив енергії миттєво змінює фокус моєї уваги сновидіння. Зараз я зосередив її на тому, щоби прокинутись уві сні й побачити самого себе заснулим. Подорожі до світу неорганічних істот більше мене не займали.

Незабаром по тому мені наснилося, як я дивлюся на себе вві сні. Я одразу відзвітував про це дону Хуану. Цей сон мені наснився, доки я мешкав у його домі.

— Кожна брама сновидінь має дві фази, — сказав він. — Перша, як ти знаєш, це наблизитися до брами, друга — перетнути її. У тому сні, де ти бачив себе заснулим, ти наблизився до третьої брами. Друга фаза — зрушити з місця, коли побачиш себе вві сні.

— Біля третьої брами сновидінь, — продовжував він, — ти починаєш свідомо з’єднувати реальність свого сновидіння з реальністю повсякденного світу. У цьому полягає тренування, і маги називають його довершенням енергетичного тіла. Злиття двох реальностей має бути настільки глибоким, що тобі доведеться стати плинним як ніколи. Оглядай усе біля третьої брами з великою обережністю й цікавістю.

Я дорікнув, що його рекомендації надто загадкові й ні про що мені не кажуть.

— Що ви називаєте великою обережністю й цікавістю? — спитав я.

— Біля третьої брами ми маємо схильність потонути в дрібницях, — відповів він. — Оглядати речі з великою обережністю й цікавістю означає опиратися непереборній спокусі поринути в деталі. Як я вже казав, це тренування біля третьої брами спрямоване на зміцнення енергетичного тіла. Сновидці починають загартовувати енергетичне тіло, здійснюючи тренування перед першою й другою брамою. Коли ж вони досягають третьої брами, енергетичне тіло вже готове до виходу, чи, мабуть, краще сказати — готове до дії. На жаль, це також означає, що воно готове піддатися гіпнозу дрібницями.

— Що означає — під датися гіпнозу дрібницями?

— Енергетичне тіло — як дитина, що перебувала ув’язненою все життя. Тільки-но звільнившись, вона починає всотувати все, що знайде, і я маю на увазі буквально все. Кожна незначуща, дрібна деталь повністю поглинає енергетичне тіло.

Повисла ніякова тиша. Я гадки не мав, що сказати. Я ідеально його зрозумів, лише не мав жодного досвіду, який підказав би мені, що це все означає.

— Найдурніша дрібниця стає цілим всесвітом для енергетичного тіла, — пояснював дон Хуан. — Зусилля, яких мусять докласти сновидці для спрямування енергетичного тіла, просто неймовірні. Знаю, звучатиме, недолуго, якщо я скажу тобі дивитись на все з обережністю й цікавістю, але це найкращий спосіб описати те, що тобі належить робити.

Біля третьої брами сновидці мусять уникати майже непереборного імпульсу заглиблюватись в усе поспіль. І вони уникають його, будучи настільки допитливими, так відчайдушно прагнучи осягнути все, що не дозволять окремій дрібниці поневолити себе.

Дон Хуан додав, що його рекомендації, хоч і звучать абсурдно для розуму, адресовані безпосередньо моєму енергетичному тілу. Він знову й знову наголошував, що моє енергетичне тіло має об’єднати всі свої ресурси, аби діяти.

— А хіба моє енергетичне тіло досі не діяло? — спитав я.

— Частково так, інакше ти б не подорожував до сфери неорганічних істот, — відповів він. — А зараз треба залучити твоє енергетичне тіло до тренування перед третьою брамою. Тож аби спростити завдання для свого енергетичного тіла, ти повинен утриматись від раціональності.

— Боюся, ви не до того звертаєтеся, — сказав я. — Дуже мало раціональності лишилося в мене після всього досвіду, який ви привнесли в моє життя.

— Не кажи нічого. Біля третьої брами раціональність відповідає за настирливу одержимість наших енергетичних тіл поверховими дрібницями. Отже, біля третьої брами ми потребуємо ірраціональної плинності, ірраціонального самозречення, щоби протидіяти цій настирливості.

Правдивіше за слова дона Хуана, що кожна брама є перешкодою, і бути не могло. Я тяжко працював, тренуючись перед третьою брамою сновидінь інтенсивніше, ніж перед двома попередніми разом. Дон Хуан чинив величезний тиск на мене. Крім того, до мого життя додалося щось інше — щире відчуття страху. Усе життя я помірно або навіть надмірно боявся тих чи інших речей, але не було в моєму досвіді нічого порівнюваного зі страхом, котрий я відчував після сутички з неорганічними істотами. І все ж усе це багатство досвіду було недоступне для моєї звичайної пам’яті. Лише в присутності дона Хуана ці спогади опинялися в моєму розпорядженні.

Одного разу, коли ми були в Національному музеї антропології та історії Мехіко, я спитав його про цю дивну ситуацію. До питання мене підштовхнуло те, що на цей час я мав дивну здатність пам’ятати все, що сталося зі мною під час взаємодії з доном Хуаном. І тому я почувався таким вільним, таким сміливим і доладним, що мало не танцював на ходу.

— Просто так трапляється, що присутність нагваля спричиняє зсув точки збирання, — сказав він.

Потім він привів мене до однієї з виставкових зал музею й сказав, що моє питання безпосередньо стосується того, що він збирається мені розповісти.

— Я мав намір пояснити тобі, що положення точки збирання — це наче сейф, у якому маги зберігають свої архіви, — сказав він. — Я страшенно зрадів, коли твоє енергетичне тіло відчуло мій намір і ти спитав мене про це. Енергетичне тіло знає безмежно багато. Дозволь показати тобі, як багато йому відомо.

Він наказав мені зберігати цілковите мовчання. Нагадав, що я вже перебуваю в особливому стані усвідомлення, адже мою точку збирання було зрушено його присутністю. Запевнив, що цілковите мовчання дозволить скульптурам у цьому залі дати мені побачити й почути незбагненне. Він додав — вочевидь для того, аби підсилити моє збентеження, — що деяким археологічним експонатам у цьому залі властиво самим зрушувати точку збирання, і якщо я досягну стану цілковитого мовчання, то зможу наяву спостерігати сцени з життя людей, котрі створили ці експонати.

Потім він розпочав найдивнішу музейну екскурсію в моєму житті. Він обійшов зал, описуючи й тлумачачи дивовижні подробиці кожного з великих експонатів. Якщо вірити йому, кожна археологічна знахідка в цьому залі являла собою пам’ятку, навмисне залишену людьми прадавніх часів, пам’ятку, котру дон Хуан, як маг, читав мені, наче книгу.

— Кожна тутешня річ створена для того, щоб зрушувати точку збирання, — продовжував він. — Затримай погляд на будь-якій з них, приглуши думки й дізнайся, чи можна зрушити твою точку збирання.

— Звідки мені знати, що її зрушено?

— Ти побачиш і відчуєш те, що за межами твого звичного сприйняття.

Я пильно дивився на скульптури й бачив і чув те, чого ніяк не міг пояснити. У минулому я оглядав усі ці експонати з упередженням антрополога, завжди тримаючи