Карлос Кастанеда - Мистецтво сновидінь

— Моя неупереджена реакція, яку я зараз пропоную на твій розгляд, це мати здатність сказати, і сказати щиро, що мені не судилося пробуджувати сліпу й цілковиту приязнь. Так тому й бути!

— Твоя неупереджена реакція, — продовжував він, — у тому, що ти не виносиш ланцюгів і життя покладеш на те, щоб розірвати їх.

Я щиро не погодився з ним і сказав, що він перебільшує. Мої погляди були не настільки чіткими.

— Не хвилюйся, — розсміявся він, — магія — це дійство. Коли настане час, ти діятимеш за своєю пристрастю так само, як я діяв за своєю. Моя полягає в тому, щоб приймати свою долю не пасивно, як йолоп, а активно, як воїн. Твоя — без капризу й розмірковувань кидатися зривати кайдани з інших.

Дон Хуан пояснив, що, з’єднавши свою енергію з енергією розвідника, я буквально припинив існування. Уся моя фізична подоба перенеслася тоді до сфери неорганічних істот, і, якби не розвідник, що привів дона Хуана та його товаришів туди, де був я, я помер би або залишився в тому світі, безнадійно втрачений.

— Чому розвідник привів вас туди, де був я? — спитав я.

— Розвідник — розумна істота з іншого виміру, — сказав дон Хуан. — Зараз він — маленька дівчинка, яка розповіла мені, що для того, щоб дістати потрібну енергію й зламати бар’єр, який ув’язнив її у світі неорганічних істот, вона мусила взяти всю твою. Тепер це людська частина її самої. Щось подібне до вдячності привело її до мене. Побачивши її, я миттєво зрозумів, що тобі кінець.

— Що ви тоді зробили, доне Хуане?

— Згуртував, кого міг зібрати, починаючи з Керол Тіггз, і ми вирушили у світ неорганічних істот.

— Чому Керол Тіггз?

— По-перше, тому, що вона має безмежну енергію, а по-друге, тому, що не запізналася з розвідником. Кожен з нас виніс щось неоціненне з цього досвіду. Ви з Керол Тіггз отримали розвідника. А решта з нас дістали причину згуртувати свої фізичні якості й докласти до наших енергетичних тіл — ми стали енергією.

— Як ви всі це зробили, доне Хуане?

— Ми синхронно змістили точки збирання. Наш бездоганний намір врятувати тебе спрацював. Розвідник умить переніс нас туди, де ти лежав напівмертвий, і Керол витягла тебе.

Його пояснення не мало сенсу для мене. Дон Хуан розсміявся, коли я спробував порушити цю тему.

— Як ти можеш це зрозуміти, коли навіть не маєш сил встати з ліжка? — парирував він.

Я зізнався йому, що був упевнений: я знаю безмежно більше, ніж визнаю раціонально, але щось тримає глуху затулку на моїй пам’яті.

— Брак енергії — ось що загородило твою пам’ять глухою затулкою, — сказав він. — Коли матимеш досить енергії, твоя пам’ять працюватиме добре.

— Хочете сказати, що я можу пригадати все, якщо схочу?

— Не зовсім. Хотіти можеш скільки завгодно, але якщо твій енергетичний рівень не відповідає важливості того, що ти знаєш, можеш так само сказати своєму знанню «прощавай» — воно ніколи не буде доступним тобі.

— То що ж робити, доне Хуане?

— Енергії властиво накопичуватися. Якщо бездоганно дотримуватися шляху воїна, настане мить, коли твоя пам’ять відкриється.

Я зізнався, що його розмова справляє на мене абсурдне враження, наче я віддаюся жалості до самого себе, тоді як зі мною все гаразд.

— Не просто віддаєшся, — сказав він. — Ти був буквально енергетично мертвий чотири тижні тому. А зараз ти просто ошелешений. Ошелешеність і брак енергії — ось що змушує тебе приховувати своє знання. Ти явно знаєш більше про світ неорганічних істот, ніж будь-хто з нас. Той світ — особлива турбота прадавніх магів. Ми всі тобі казали, що нам відомо про нього лише з чаклунських легенд. Кажу щиро: я вважаю більше ніж дивним, що ти власною персоною став новим джерелом легенд для нас.

Я твердив, що для мене неможливо повірити, буцімто я зробив те, чого не робив він. Але так само не вірилось, що він просто потішається з мене.

— Я не лещу тобі й не потішаюся з тебе, — сказав він, помітно ображений. — Я лише констатую магічний факт. Знати більше за будь-кого з нас про той світ — не привід для самовдоволення. У цьому знанні немає переваги. Власне, попри все, що ти знаєш, ти не зміг врятувати себе. Це ми тебе врятували, тому що знайшли. Але без допомоги розвідника не мало сенсу навіть намагатися шукати тебе. Ти був настільки безмежно загублений у тому світі, що я здригаюся від самої думки про це.

Зважаючи на мій душевний стан, мені анітрохи не здалося дивним, коли я практично побачив, як хвилі емоцій пронизують усіх товаришів і учнів дона Хуана. Єдиною, хто лишився незворушним, була Керол Тіґґз. Вона, здавалося, повністю прийняла свою роль. Вона була єдина зі мною.

— Ти таки звільнив розвідника, — продовжив дон Хуан, — але віддав за це своє життя. Чи навіть гірше — ти віддав свою свободу. Неорганічні істоти відпустили розвідника в обмін на тебе.

— Я ледве можу в це повірити, доне Хуане. Не те щоб я у вас сумнівався, ви ж розумієте, але ви описуєте такий підступний маневр, що я ошелешений.

— Не вважай його підступним — і все стане чітким і зрозумілим. Неорганічні істоти завжди перебувають у пошуку усвідомлення та енергії. Якщо дати їм можливість дістати й те, й інше, як гадаєш, що вони робитимуть? Посилатимуть тобі поцілунки рукою через вулицю?

Я знав, що дон Хуан має рацію. Проте не міг утримати цю впевненість надто довго — ясність вислизала від мене.

Товариші дона Хуана продовжували розпитувати його. Хотіли знати, чи є в нього якісь думки з приводу того, що робити з розвідником.

— Так, є. Це найсерйозніша проблема, яку мусить розв’язувати нагваль у цьому світі, — сказав він, вказуючи на мене. — Він і Керол Тіггз — єдині, хто можуть звільнити розвідника. І він теж це знає.

Звісно, я поставив йому єдине можливе питання:

— Як я можу звільнити його?

— Замість того, щоб я тобі пояснював, є набагато кращий і більш справедливий спосіб дізнатися, — з широкою усмішкою сказав дон Хуан. — Спитай посланця. Неорганічна істота брехати не може, ти ж знаєш.

Третя брама сновидінь

— Третьої брами сновидінь досягаєш, коли опиняєшся вві сні, дивлячись на когось іще, хто спить. І цей хтось виявиться тобою, — сказав дон Хуан.

На цей час мій енергетичний рівень був настільки на підйомі, що я одразу ж узявся працювати над третім завданням,