Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

- Жалюгідна служниця! Треба було ще раніше позбутися її. Гм? - Самовдоволено подивився Скаїр на дівчинку. Струшуючи кров з клинка, демон посміхнувся, вишкірив ікла і замахнувся знову.

План Ріель здійснився.

 Не встиг клинок зробити і половину шляху, як Лія різко підняла заплакані очі вгору. Звірячий оскал з'явився на її обличчі. Волосся спалахнуло справжнім полум'ям, вставши дибки над головою. Зіниці зникли, очі заповнилися білим блиском, а вії горіли вогнем десятків свічок. Дівчинка-дракон зібрала весь свій гнів, ненависть і злість до купи, від чого її груди теж почали світитися. Аліка, відчуваючи незворотність колосальної руйнації, почала швидко вимовляти захисне заклинання.

Гучний крик скорботи раптово розірвав нічну тишу. Дракониця ревіла з такою силою, що звичайних демонів у мить розірвало на частини від такого потужного розряду енергії, який розносився вогненними куполами. Алхімік встигла накласти захисне закляття на друзів, перш ніж ще більша хвиля скорботи дракона накрила Янон.

Місяць і Кішка, які мирно сиділи в провулку поміж будинків, почули жахливий рев за стіною. Усередині явно відбувалося щось жахливе.

- Давай-но, моя люба, стрибай у той колодязь. – Показав рукою біловолосий перевертень на покинуту криницю неподалік.

 - Ага. – Відповіла Кішка. Вона повернула голову і побачила яскраве світло, яке стрімко наближаючись, почало плавити краї стіни. Жінка схопила перевертня за комір і одним сильним ривком потягла за собою в колодязь.

Скаїр вчепився в землю пазурами на ногах, затуляючись руками. Але нова хвиля відірвала його від землі. Волосся демона разом посивіло, а кон'юнктива очей, наповнившись кров'ю з судин, почорніла. Демона відкидало все далі і далі. Він проламав собою першу лінію захисту і стіну основної будівлі, розверз підлогу, провалившись у підземелля, отримавши при цьому сильні опіки, а також втративши більшу частину своєї магічної сили. Адже скорботний рев дракона витягував магію з усіх, посилюючи свою руйнівну дію.

Рев Ігніс зніс зовнішню стіну замку якраз у той момент, коли останній білий волосок Місяця зник за краєм криниці. Дахи будинків, вози, дерева – все злетіло у повітря. Канати, що утримували кораблі в порту, натяглися як тятива і вили, додаючи в хаос сумний тон, схожий на скорботний плач.

Через мить Лія, випустивши весь біль із себе, впала, відключившись. Магічний захист алхіміка зник, дивом протримавшись до кінця, а сама Аліка не могла поворухнутися через втрату майже всієї сили та великої кількості крові. «Треба врахувати на майбутнє, скільки мощі в цьому юному створінні, і знайти захисне закляття потужніше цього», - майнуло в неї в голові.

 Коли Маль розплющила очі, тонкий писк нав'язливо звучав у її вухах. Обернувшись, ельфійка побачила, як всюди лежали розірвані на шматки тіла стражників. Весь двір замку забарвився червоним кольором, розпустивши криваві квіти. Від стіни, яка нещодавно відокремлювала їх від втечі, не залишилося й нагадування. Місяць і Кішка, розпливчато миготіли перед очима, допомагаючи дівчині встати. Ронал у вигляді перевертня, хитаючись, підвівся сам. Місяць уклав йому на спину Гредхарда та Лію, а Аліку взяв на руки. Кішка рушила було до тіла Ріель, але кинула погляд на Місяця. Той заперечливо похитав головою, ніби даючи зрозуміти, що їй уже нічим не допоможеш, а час цінний. Усі повільно рушили до корабля.

 Починало світати, і промені яскравого сонця висвітлювали шлях героям. Люди, шкутильгаючи, виходили зі своїх будинків. Всі і все пливло перед їхніми очима. Скло у вікнах лопнуло та валялось уламками на дорогах, дахів і зовсім не було на жодному будинку.

Діставшись корабля, оточення вогняної королеви залишило плату за Гредхарда, віддавши життя своєї близької подруги, яка все своє життя мріяла побачити в темному краю яскраво-вогняне сонце. І її мрія збулася. Світло її прийомної дочки було найяскравішим із усіх, що вона бачила. Дух Ріель попрощався з друзями, провівши їх поглядом перед тим, як розчинитися в променях світанку.

Корабель прибув назад до села. У повному мовчанні, насилу тримаючись на ногах, пасажири увійшли до будинку і, не змовляючись, розійшлися по різних сторонах. Лія все ще була непритомна. Ронал відніс її нагору до своєї кімнати, вважаючи, що краще їй прийти до тями там, де ніщо не нагадає їй про втрату. Хто знає, що може відчути дівчинка, знову прийшовши в свідомість?

Гредхарда поклали на диван у передпокої, ближче до вогню. Потерши свої долоні, ельфійка, стоячи на колінах, торкнулася ними грудей торговця, за допомогою магії перевіряючи стан старого.

 - Маль, ти його вилікувати зможеш? - Ронал повернувся до всіх.

 - Так. Я не відчуваю, щоб якісь кістки були зламані. На тілі тільки рвані рани та глибокі порізи. На це потрібно небагато часу. Він, схоже, більше виснажений морально. Допоможи поки Аліці, Ронале. - Хитнула лучниця головою у бік алхіміка.

 - Добре. - Перевертень покинув дівчину, підхопивши прямо в дверях поранену Аліку. Білими крилами стікала синя кров, дівчина стискалася від болю, обіймаючи руками свої плечі. Ронал відчув, як тремтіло її тіло і яка вона слабка.

- Аліка, потерпи. Як тобі допомогти? Можу зализати твої рани. - Спробував пожартувати перевертень. Зоряна слабо посміхнулася.

- Зі мною все гаразд, Ронале, дякую. Просто допоможи мені сісти.

Перевертень посадив алхіміка одразу біля дверей на підлогу, сів поруч і обійняв, утримуючи її у вертикальному положенні.