Валерій СЛОБОДА - Зачарований хутір, Валерій СЛОБОДА

– Не зрозумів, яку пожежу? – зацікавився Ярон.

– Я кажу про те, щоб щось змінити в суспільстві, то потрібно підготувати його до цього. Потрібно переконатися, що більшість бажає цих змін, і коли вже щось хочете здобути, то тільки гуртом. Ваш соціальний устрій сформований за принципом бджіл чи мурах. Ви живете комуною, кожен знає свої обов’язки, кожен зайнятий своєю справою. Але ж людина не може жити, як комаха чи тварина за інстинктом, тому її інтелект і прагне до розумного і прекрасного. Так у людей з’явилася культура, звичаї, обряди, релігія та ритуали. Із усіх істот на землі тільки людина здібна бачити і відтворювати красу живої природи чи предметів. Все це я бачив, все це є у вас, але, можливо, я помиляюся, у вас немає завершення статусу повноцінної людини, це кохання. Дещо в вашому житті мені подобається, це товарообмін. Бо гроші, які існують у моєму світі, насправді, приносять тільки зло. Звісно, прагнення мати їх чим побільше, для легшого і кращого забезпечення в житті, стимулює людей до праці і винаходів, розвиваючи здебільшого тільки технологічний прогрес, що знищує екологію живої природи, і левову частку з якого забирають військові організації. Звісно, при накопиченні грошей, з’являються багатії з капіталом, що дає їм змогу наймати робочу силу, яка також прагне збагачення. Таким чином породжується домінування багатшого над біднішим і ця людина вже наділяється владою, що дозволяє керувати життям біднішої. А звідси народжується беззаконня, рабство, насилля і війни, що знищують сотні тисяч, а то і мільйони людських життів. Вам з грошима повезло, у вас їх немає… а те, що у вас відсутній інститут сім’ї, це, на мою думку, дуже погано. Без справжнього кохання до своїх дітей і обраних людське життя втрачає сенс навіть і перед його творцем. Так що думай, Яроне, хто з вас може підготувати і повести за собою своїх селищан до змін. Можливо, у вашому селищі і спалахне та іскра, від якої розгориться вогонь, що дійде аж до Ирнасу і до Енвіра.

– Знову ти зі своїми іскрами… та зрозумів я тебе. До речі, як там Вереска? – раптом змінив тему розмови Ярон. – Скажи їй, нехай буде обережна. Корзо знайшовся.

– Де? – це трохи насторожило Максима, бо поява Корзо суттєво збільшувала небезпеку для нього з Верескою.

– Не знаю, його СК до селища сферою доправила. Після повернення оскаженів, на людей ні за що кидається. Ти їй скажи, нехай до мене зайде, я спробую допомогти. Мене не цурайтеся, я вам не ворог.

– Добро, друже. Дякую тобі за підтримку, а зараз я хотів би продовжити полювання, бо день швидко біжить, а в мене ще й немає, що додому нести.

– Я зрозумів, за це не переживай. Підеш он у цьому напрямку, наткнешся на болото, але не зважай, воно неглибоке і безпечне. Правда, ноги доведеться трохи замочити, – сказав Ярон, глянувши на короткі шкіряні Максимові чоботи. – Перетнеш його і вийдеш на острів, там завжди крутяться косулі, мабуть, від хижаків ховаються. Тож без здобичі не будеш сьогодні і можеш сміливо полювати, цей острівець, окрім мене ніхто не знає.

Хлопці потиснувши одне одному руки розійшлися, кожен з зі своїми думками і планами на майбутнє, у своїх справах.

За порадою Ярона Максим і справді повернувся на хутір не з пустими руками, йому поталанило вполювати не косулю, а кілька нутрій, м’ясо яких також придатне до вживання. Правда, одне тільки мучило Максима – як до такого меню віднесеться Вереска, бо в його світі більшість гидує стравами з м’яса нутрії. Людям важко пояснити, що нутрія дуже близький родич кролика, що також належить до гризунів. Але Максимові переживання були марними, виявилося, що Вереска вже давним давно знайома з цими водяними щурами. Вона навіть сама взялася приготувати вечерю, добавивши до м’яса деякі запашні трави, щоб відігнати запах риби, що змішувався з болотяним. Так що тушкована нутрія вдалася на славу і пречудово смакувала.