Анні Флейм - В обіймах привида, Анні Флейм

Повірений робить загадкову паузу, під час якої я вичікувально дивлюся на нього.

— Обидва рази покупці скасовували угоду протягом тижня після укладення договору.

— А що, так можна? — дивуюсь я.

— Так, це прописано в договорі, — киває Себар. — Місцева адміністрація посвячена в плітки щодо тієї темної історії, тому додала цей пункт, щоб дати покупцям можливість оцінити власні відчуття від нового дому. Виправдовують це тим, що нещастя власників маєтку містечку щастя не принесе.

— Доволі… альтруїстично звучить, вам так не здається?

— Насправді їхній зиск значно банальніший, — повірений змовницьки усміхається. — За тим же договором — у разі скасування угоди завдаток залишається у продавця.

— Можливо, саме в цьому пункті криється пояснення прокляття маєтку? — задумливо промовляю я і, повільно обернувшись, мимоволі чіпляюсь поглядом за портрет колишнього власника мого нового дому.

— Мені теж це спало на думку. Тому, якщо дозволите, я не квапитимусь від'їжджати до столиці, побуду поруч і простежу, щоб жоден… привид вас не потурбував.

Ці слова промовлені настільки бездоганно турботливим тоном, що зі сторони не виглядали б нічим іншим, окрім щирого занепокоєння безпекою молодої вдови. От тільки є у мене певна підозра…

— О, я дуже вдячна вам за турботу, — змушую себе сумно усміхнутися. — Але для цього нам бракує прислуги… До речі, сподіваюсь, її вдасться знайти якнайшвидше. Хоча б кухарку та садівника. Сподіваюсь, вигадки місцевих цьому не сильно завадять.

— Схоже, таки завадять, — голос повіреного звучить дещо винувато. — Я намітив собі кілька осіб, які погодилися працювати в маєтку вдень, але рішуче відмовилися тут ночувати.

— Що ж, хоч так. До містечка недалеко, тож мають встигати приходити вчасно і повертатися додому. Кого вдалося знайти?

— Потрібних вам кухарку і садівника, а ще — кілька покоївок.

Те, як легко Себар про все подбав, тільки підтверджує мої підозри стосовно його намірів. Схоже, тиждень має всі шанси розтягнутися на значно довший термін.

— Гадаю, вистачить кухарки та садівника. Ліна впорається з обов'язками покоївки й самотужки, — з сумнівом промовляю я, уявивши собі цей тихий затишний маєток, що гудітиме наче вулик від одночасної присутності в ньому стількох людей.

— Я ж казав, ще не все в маєтку приведене до ладу, — м'яко заперечує Себар. — Власне, ходімо, я вам все покажу.