Черрі - Моє море, Черрі

— Ти що, на останній дзвоник зібрався? — Синмін заходить до кімнати, критично оглядаючи його з ніг до голови.

— Нормально я виглядаю. Ти просто придираєшся, — Чонін закочує очі, ще раз роздивляючись себе в дзеркалі.

— Неси ножиці, зараз я пригадаю все, що вчив на курсах з крою і шиття, — хлопець ніяк не коментує його слова, а просто віддає другу ножиці. — А тепер знімай свою сорочку. Зараз добрий чарівник Синмін зробить з гарбуза прекрасного принца.

— Ти перебільшуєш. І сам ти гарбуз, — він складає руки на грудях, спостерігаючи за роботою Міна.

— Чого ти став як засватаний? Йди вкладай свою стріху на голові. Я тобі фотку скинув, як саме, — Синмін повертається до своєї справи, а Чонін тільки те й робить, що відкриває і закриває рота, як риба викинута на берег.

А потім і справді бере прасочку та починає робити укладку, подібну до тієї, що Мін скинув. 

Через годину з макіяжем і зачіскою було закінчено, а Синмін дошивав нову сорочку(?) для Чоніна.

— Це що? — хлопець пищить, неначе миша, побачивши творіння кращого друга. — Я цього не одягну.

— Вдягнеш, я що даремно спину тут гнув? Чоніне, на своїй першій вечірці ти маєш виглядати бездоганно, і не осоромити мене, бо я іду з тобою, — повчальним тоном веде парубок. — І основне, — сорочка разом з аксесуарами все ж опиняється в руках Ієна, — поцілуй нарешті Кріса, і почніть зустрічатися.

— Синміне, та в тебе талант, — хлопець відходить від друга. Він із захопленням роздивляється творіння хлопця, щоб перевести тему розмови в інше русло. — Тобі треба було обирати іншу спеціальність, і взагалі...

— Актор з тебе такий собі, тому просто вдягайся мовчки, — махає на нього рукою Мін.

(Образ Чоніна на вечірці, щоб я не одна відкидалася від цієї фотографії)

До моменту, коли хлопці добираються на вечірку, вже темніє. У будинку Уйона і яблуку ніде впасти. Усі веселяться, п'ють танцюють. Атмосфера саме така, якою її й уявляв Чонін. Власник дому зустрічає хлопців з радісною усмішкою, і відразу веде до кухні, де знаходиться бар.

— Я не питиму чогось незвичного, краще пиво, — Чонін відразу попереджає Синміна, який взявся готувати коктейлі.

— Окей, — він киває. — Підеш шукати Кріса чи веселитимешся зі мною?

— А ми не можемо пошукати його вдвох? — обережно питає, забирають пластиковий стакан з рук друга.

— Ні, бо я вже побачив того, хто складе мені компанію на вечір, — Синмін поплескує його по плечі, прямуючи до білявого юнака, який стоїть в іншому кутку великої кухні. — Повеселися.

Чонін думає про себе, що Мін зрадник, і з важким видихом повертається у бік вітальні, яку він бачив дорогою сюди. Там людей, здається, більше, ніж у всьому будинку. Вони танцюють, цілуються, п'ють, грають у різноманітні ігри. На одному з диванів Чонін помічає Чана, який про щось розмовляє з Джіном. Хьонджін помічає його першим, активно закликаючи Ієна приєднатися до них. І хто він такий, щоб відмовляти людині, завдяки якій він, власне, і потрапив сюди.

— Ти виглядаєш неймовірно, — видихає Кріс, як тільки Чонін опиняється поруч з ним.

— Він завжди виглядає чудово, а сьогодні просто сексі-шмексі, — хлопець відчуває, як палають його щоки під пронизливим поглядом Чана.

— Хьонджіне, я вчуся від тебе, — нахабно всміхається Чонін, а Джін через кілька секунд починає реготати.

— Малий засранець, — він легко штовхає юнака в плече. — Тобі пощастило, що тут немає Чанбіна, інакше він би звільнив тебе.

— Не думав, що ти такої поганої думки про мене, коханий, — голосно пирхкає десь позаду Бін, неабияк лякаючи Чоніна.

— Я не... Це просто жарт... — починає виправдовуватися парубок під сміх Кріса, і всіх інших.

— Забий, — відмахується від нього Чанбін. — Але, якщо ще раз фліртуватимеш з моїм хлопцем, отримаєш щигля. І взагалі, — він сідає поруч з Хьонджіном, обіймаючи його, — наступного разу просто скажи, що хочеш піти на вечірку. Я не проти, а навіть навпаки за, щоб ти повеселився.

— Потанцюємо? — несподівано пропонує Кріс, опиняючись прямо перед здивованим Чоніном.

— Звісно, — він з усмішкою хапається за простягнуту долоню хлопця, і виходить з ним на імпровізований танцювальний майданчик.

І якщо спершу Чонін почувався трохи скуто і ніби не у своїй тарілці, то під кінець третьої пісні запалював не гірше за інших. Хлопець дивувався сам собі, адже він ніколи в житті так не танцював: відверто, гаряче, пристрасно. Він крутить стегнами, несподівано відчуваючи на них чиїсь руки. І Чонін вже готовий обурюватися, але всі слова застрягають у його горлі, коли він розуміє, що це Кріс. У цю саму мить Ієн відпускає себе повністю, закидаючи руку на шию парубку. Вони рухаються в унісон, і Чонін відчуває, як гарячі долоні підіймаються до його талії, притискаючи до чужого тіла ближче. А він геть не проти, зовсім навпаки, розпалюється ще більше, бажаючи злитися з Чаном воєдино. Але пісня закінчується занадто швидко, і так само до Ієна приходить усвідомлення, що саме він робить і з ким. Його ніби холодною водою обливають.

— Мені потрібно подихати свіжим повітрям, — хлопець не певен, що Кріс почув його, але він принаймні не спиняє парубка.

Руки трусяться чи то від холоду, чи від нервів, Чонін не знає. Але цигарки з кишені витягнути не так вже й легко.

— Підпалити? — тихий голос, який лунає десь збоку змушує хлопця підстрибнути від несподіванки.

— Господи, Мінхо-хьон, ти мене налякав, — він нахиляється до юнака, який легко клацає запальничкою, підпалюючи його цигарку. — Дякую.

— Та немає за що, — він знизує плечима. — Я просто прийшов перевірити чи все гаразд, бо ти так швидко чкурнув від Кріса. І я подумав, що можливо між вами щось трапилося, — Мінхо затягується і випускає з вуст хмарку диму, з зацікавленням поглядаючи на Чоніна.