Анатолій Новий - Книга Адама , Анатолій Новий

   Матерія — це числа; але нематерію не вирахуєш числами, нізащо не змалюєш. І я знову згадав про красу. Що ж це таке? І ось мене раптом осяяло! Я зрозумів, що сховано від нас отам! За тими числами знаходиться Рай! Безумовно, там не міфічний, а дійсний, цілком реальний Рай! Рай — це межа між числами та почуттями. Багато хто з дослідників шукав, можливо хтось ще пошукує Рай. Однак Рай — це не якесь місце, а інший незримий вимір. Рай — це напівматерія, що має певний відтінок голубого кольору, яка немов ореол огортає всю живу матерію. Рай — невичерпне джерело енергії для душі та тіла. То як зрозуміти, що таке Рай? Ви бачили планету Земля з космосу на фото чи по відео? Ви бували в горах і вдивлялися вдалечінь? Що ви там бачили, ловили і відчували на мить? Атож, почуття прекрасного, яке тане поступово і десь зникає за якусь секунду. А ви ось уявіть, що це почуття прекрасного не губиться ні через секунду, ні через хвилину, ані через годину, ніколи. Ось що означає бачити Рай. І нарешті, зрозумійте, що Рай створено для життя, а не для смерті. Проте ми навічно втратили здатність бачити Рай та брати з нього енергію. Тепер розумієте, що зараз відбувається з нашою планетою і чому? Ми її просто руйнуємо і нищимо. Я гадаю, що ви усвідомлюєте який кінець чекає на людство. І припиніть вже вірити в казки. Зупиніться, озирніться, подивіться і придивіться на себе. Хто ми й відкіля? Хіба можна завдяки математичній аберації віднайти істину? Так, можна. Безсумнівно, несподіваний парадокс, але це правда. Парадокс — вельми підступна річ. Ти ніколи не відаєш: і звідки він випливе?

   А ви справді вважаєте, що був Ноїв ковчег? Як ви собі це уявляєте? Добре, припустимо, що була на певній великій території повінь. Чоловік рятуючись від потопу піднявся кудись далеко в гори, де і найшов чудову гірську долину. Здогадуєтеся? Гірська долина і є ковчег. Вона зі всіх сторін оточена горами. От і все. 

   Я тепер взагалі інакше дивлюся на числа. Нам увесь час доводять, що Всесвіт нескінченний, але ж матеріальне скінченне. Тому я вважаю, що Всесвіт — це неідеальна куля, розміри якої неможливо навіть уявити. Адже людство не знає та не буде знати таких чисел, того й нам здається, що він безмежний. Він як м’яч у грі. Розумієте? І тому нам тільки видається, що наш Всесвіт розширюється — то всього лише рух галактик. Що ж тоді на краю Всесвіту запитаєте ви? А Всесвіт, на мою думку, охоплює незнана незбагненна надматерія.

   Мені захотілося довідатися більше про те, як божевільні сприймають довкілля, коли перебувають в духовному світі. Я почав вивчати їхні розлади сприймання. Зокрема, мою увагу привернуло те, як вони сприймають час та кольори. Чи знаємо ми, що таке час? Одні вчені стверджують, що час — це пряма лінія, інші — що його зовсім не існує. А ще десь я вичитав, що час взагалі не має форми, ні в якому розумінні, що він не має аніякого вигляду, він аморфний. Але я от вважаю, що час тече назустріч нам. Як це можливо? Ми дивимося на час однобоко, тому що не бачимо повної загальної картини структури Всесвіту. Ми дивимося на час то з одного, то з іншого боку і в нас виникає досить суперечливе враження про нього. Ми просто не здогадуємося про існування третьої сторони — Раю, яка дає нам повне цільне уявлення про час. Звичайно, ми рухаємося насупроти часу. Ми рухаємося в попутному, а він у зворотному напрямку. Так пояснюється й феномен прокляття, що здійснюється в минулому. В цілому це дуже красиво відчувати час, який тече назустріч. Це як летіти назустріч зорям та кометам, насупроти вічності. Ми насправді астронавти! Минуле в порожнечу — вперед у майбуття! Проте астронавтами спроможні бути лише на Землі. Тому що Земля — це наша рідна досконала домівка. Річ у тім, що в космічному просторі час тече по-іншому. Під час навколоземних польотів природа сприймання часу людиною не змінюється. Однак в процесі довгих польотів у глибокому космосі характер сприймання часу людиною почне мінятися. Це ніби як ходити в ліс по гриби. Коли йдете по лісі і поглипуєте на дорогу з якої зійшли, то ви не відчуваєте стривоженість, ви знаєте куди іти та як вернутися назад. Але якщо підете вглиб лісу та ще й смеркати зачне, то ви заблукаєте. Як гадаєте, що діється з людиною, коли характер сприймання часу нею починає мінятися? Вона переходить від шокового стану до стану психічного розладу. Аякже, просто людина божеволіє. 

   А знаєте чого божевільні розмовляють з телевізором? Річ у тім, що в технологіях запису, обробки, передачі й відтворення відео не враховані особливості духовного світу. Коли на дисплеї між собою ведуть розмову декілька осіб, то божевільний бачить це як спілкування кожного учасника розмови безпосередньо з ним. Він просто сприймає некоректний відеоряд. Тобто відбувається викривлення проєкції духовного світу і тому людина реагує неадекватно на цю бесіду.

   Мені стало цікаво, а яким є відсоток психічнохворих у світі? Я переглянув статистику за останні роки та виявив, що відсоток таких людей у світі збільшується. У суспільстві пов’язують це з тим, що світова нестабільність відповідно швидко зростає. Але в мене закралися підозри, що це не зовсім так. Я пригадав, як декотрі з пацієнтів, що перебували зі мною на лікуванні, мене запитували про якісь нелегальні віртуальні світи. На що я їм відповідав, що мене не цікавлять віртуальні світи, а нелегальні й поготів. Зрозумівши, що мені необхідно більше інформації, я з головою занурився в Мережу. 

   Незабаром на міському форумі віртуальної реальності я знайшов групу геймерів, які надавали онлайн-консультації щодо віртуальних світів та ґаджетів до них. Тож я замовив онлайн-консультацію із дівчиною під ніком Триніті. Вам подобається фільм “Матриця”? Попросту я його фанат. Розповівши Триніті про те, як я потрапив до божевільні і чому зараз цікавлюся нелегальними віртуальними світами, вона схотіла віч-на-віч зі мною зустрітися. Ми явно ставилися одне до одного з недовірою, тому домовилися зустрітися в людному місці. Я подумав, що, напевно, вона дійсно знає щось важливе.