Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Минуло дуже багато часу . Це дуже ускладнить пошуки.

   — На жаль, так. Однак удачею вже є й те, що ми знаємо про гіноїда. Ми вийшли на нього випадково. Розвідка займалася з'ясуванням обставин, що призвели до ліквідації важливих людей у Берні. Дивом вижив один свідок, який зміг допомогти скласти фоторобот причетної до цього людини. Потрібен був час, щоб спочатку знайти її, потім щоб спробувати з'ясувати її особу, та врешті за сукупністю зібраної інформації обережно вийти на версію про втікача-гіноїда. Крім того, ще багато часу пішло на перевірку цієї версії, розкручуючи ланцюжок переміщення гіноїда, починаючи зі Штатів.

   — Розвідка стежила за гіноїдом після того, як він залишив квартиру Ноа Майєрса?

   — Так, але тоді ще версія про гіноїда не розглядалася. Припускалося, що це людина, яка, ймовірно, має відношення до якихось спецслужб. Близько тижня вона ще знаходилася в Лозанні, жила, можна сказати, у своєму автомобілі, не залишаючи жодних зачіпок. Потім наша розвідка втратила її.

   — І за цей час в електронних системах жодного разу ніде не засвітилося її фото, ім'я, біометрія, реквізити електронних сервісів, рахунків чи автомобіль?

   — Взагалі нічого. А свій автомобіль вона перед цим кинула на одному з автомобільних звалищ.

   Фантом трохи подумав над словами генерала і потім спитав:

   — Я можу братися до справи?

   — Звісно, якщо ти більше не маєш запитань.

   Фантом підвівся, дістав із кишені джинсової сорочки пластикову коробочку для карток пам'яті та вклав туди ту, що дав йому генерал. Потім коробочка повернулася назад у кишеню, а Фантом попрямував до виходу з кабінету.

   — Льоша, нам дуже потрібний цей гіноїд, — мовив йому вслід генерал Туров.

   Фантом зупинився та озирнувся:

   — Ян Карлович, все буде гаразд. Я його обов'язково знайду і привезу вам, — зовсім спокійно, трохи посміхнувшись, відповів він, ніби йшлося про якусь просту звичайну для нього річ.

•••

   У лабораторії робота у Ноа йшла вже повним ходом. Завдяки QPAM-1 та програмному забезпеченню, що написала Леа, їм вдалося побудувати кілька ефективних квантових алгоритмів для асоціативного пошуку в семантичній мережі. Крім того, вони написали свої перші дві пробні програми для штучного інтелекту, де використовували свої знахідки. Обидві програми могли працювати на недорогих промислових квантових мікропроцесорах. Першу програму було вирішено випробувати в одній великій компанії для автоматизованого управління виробництвом.

   Однак найбільший інтерес представляла їхня друга програма. Вона виконувала функції універсального автопілота, котрий у перспективі мав повністю замінити водія звичайного автомобіля або пілота літака, або космічного корабля. Це був автопілот, який самостійно адаптувався до керування, навчався у складних нестандартних ситуаціях та знаходив там оптимальні рішення. Спілкування з ним планувалося здійснювати звичайною людською мовою. До цього проекту активно приєдналися дві компанії: Swiss International Air Lines та Mercedes-Benz. Вони надали їм технічну базу для випробувань та налагодження.

   Вже місяць, як він попрощався з Леа, але чимало речей ще продовжувало нагадувати про неї. Цікаво, в який куточок земної кулі закинула цього разу її доля і як їй живеться серед людей? Чи побачить він її ще колись?

   Ніколь тепер здебільшого жила у Ноа, якщо тільки не виїжджала на кілька днів у відрядження. Зрідка вона відвідувала свою квартиру, щоб узяти якісь речі та перевірити чи не сталося якоїсь побутової катастрофи за її відсутності. Прокидаючись вранці в солодких обіймах Ніколь, Ноа час від часу мимоволі замислювався про мінливість долі, що звела його з нею. Десять років знадобилося, щоб Ніколь раптом так несподівано виявила до нього інтерес. Відносини розвинулися так стрімко, що він навіть не встиг до пуття визначитися з їх значенням для самого себе. Проте він дуже підозрював, що якщо ця ідилія триватиме ще якийсь час, він ризикує знову по вуха закохатися в неї. І хто б міг подумати, що до цього всього призведе невеличка провокація, розрахована електронними мізками Леа. Хоча, звісно, якщо враховувати всі чинники та бути об'єктивним, справа була не лише у цій провокації. Леа зуміла змінити його особисто за той час, поки вони були разом.

   Завдяки тому, що у Ніколь та Ноа часто збігалися робочі графіки, вони у такі дні мали змогу разом провести ранок за сніданком. Ноа розігрів сирні бутерброди, які за відсутності Леа тепер готував сам, і заварив запашну з густим ароматом каву. Все було готове до вживання саме перед тим, як Ніколь після душу вже одягнена у свій строгий обтягнутий по фігурі робочий костюм запурхнула до нього на кухню. Вона обійняла його і потерлася своїм носиком у нього за вухом.

   — Милий, так смачно пахне кава, — вона посадила Ноа на стілець, а сама вмостилася в нього на колінах, обійнявши однією рукою його за шию, а другою взявши свою чашечку.

   Попиваючи каву, вона одночасно примудрялася ніжно погладжувати його, запустивши свої розчепірені пальчики вільної руки в його волосся, що було одним із характерних проявів її ласки.

   — За тиждень я можу взяти відпустку, — сказала Ніколь. — Я хочу побувати на Ко-Ліпе, помандрувати на туристичній яхті та взяти уроки з дайвінгу. Давно мріяла. Давай з'їздимо?