Ольга Обська - Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська

Вона знала тітоньку лише три дні. Ще не встигла прив'язатися і тим більше полюбити, але зараз, у цю мить, щось тепле ворухнулося всередині.

— У нас все буде добре, — пообіцяла вона Селестині.

І собі теж дещо пообіцяла. Якщо у Яни з'явиться хоч найменша можливість чимось допомогти тітоньці, вона обов'язково допоможе.

— У мене буде останнє прохання, — Яна простягнула Селестині лист. — Відправ це монсіру Морісу з посильним за кілька годин після мого від'їзду.

Тітонька з розумінням кивнула.

Яна підхопила дорожню сумку і вийшла з дому. З легким серцем, між іншим. Вона ще не встигла ні до чого тут прив'язатися. У цьому рідному світі для неї поки все було чуже.

Щойно вона з'явилася на порозі, монсір Гастон вийшов з екіпажу їй назустріч.

— Бачу, ви не передумали, — він підхопив сумку Яни і заніс у салон. Після чого галантно допоміг їй піднятися сходами.

Коли обидва пасажири зручно влаштувалися на сидіннях, екіпаж рушив.

Яна з цікавістю дивилася у вікно — там пропливали міські пейзажі Клосквіля. Скільки разів їй доводилося в книгах описувати загадкові стародавні міста. А тепер випала нагода побачити одне з них на власні очі. Картинка була на диво схожа на ті, які малювала письменницька уява Яни. Напевно, неспроста вона стала автором фентезійних історій. У неї ж, як і у двійника, бували дивні барвисті сни. Тепер-то вона здогадувалася чому. Картини рідного світу засіли десь у підсвідомості і регулярно виринали у вигляді яскравих образів.

А тепер ці картини зі снів ожили. Милуйся на здоров'я. І подивитися було на що. Міські будинки з крутими червоними дахами тісно прилягали один до одного. Похмурість їхніх сірих кам'яних стін прикрашала рослинність — балкони потопали у квітах. Мостові виглядали доглянутими. Мабуть, ціла армія двірників стежила за чистотою на вулицях. Воно й не дивно. Клосквіль — столиця західної провінції, яка об'єднує кілька графств. Місто вважається центром культури.

Однак, як незабаром з'ясувалося, краса і доглянутість панували лише на головних центральних вулицях. Щойно екіпаж звернув у бічній провулок, картинка змінилася — обшарпані дерев'яні будинки, брудні підворіття. Варто зазначити, що в деяких земних мегаполісах така ж ситуація. Залишалося сподіватися, що містечко, в яке прямував екіпаж, порадує відносною чистотою. Втім, Тре-Скавель хороший вже одним тим, що знаходиться далеко від столиці, а отже, і далеко від майже-чоловіка.

 

 

 

— Монсіре Морісе, вам лист. Щойно передали з посильним, — секретар увійшов до кабінету і завмер, чекаючи розпоряджень.

— Залиш, — Моріс байдуже кивнув на стіл. — Подивлюся пізніше.

Зараз йому було не до кореспонденції. Він чекав на важливого гостя. Дуже важливого. З ним Морісу необхідно було переговорити до того, як відбудеться остання, сьома, церемонія. Невже підтвердиться те, що він з недавніх пір підозрює?

 

 

_______________________________________________________

Дорогі читачі!

Ось ми і вирушаємо разом з Яною в пригоди. На нас чекають несподівані повороти, цікаві знайомства, таємниці і загадки, любов і пристрасть. Продовження виходитимуть щоранку о 7 годині, крім суботи.

Приємного читання і чудового весняного настрою!:)

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно