Марина Сніжна - Полонянка вовчої зграї, Марина Сніжна

За традицією, в Північних землях, як і в інших частинах планети, вища влада зосереджувалася в руках п’ятьох представників найвпливовіших рас на цій території. На Північних землях це були по одному представнику від кланів вовків і ведмедів, двоє людей і вампір.

Мене саму завжди дивувало, як вампіри зуміли просочитися у вищий орган управління, якщо самі офіційно не володіють великими територіями, на відміну від звірячих кланів. Але якимось чином їм вдавалося тримати в своїх руках практично всю економіку. І не тільки у Північних землях, але і на інших територіях. Заводи, фабрики, різного роду бізнес. Вампіри вважалися елітою суспільства, незважаючи на малу чисельність. Хоча у них були довгі століття, щоб домогтися свого становища і зміцнити його.

Подумати лишень, Аден Ларес, чоловік, з яким я так тісно спілкуюся, жив ще у ті часи, коли раси воювали між собою! Знаходився біля витоків мирної угоди і створення законів, за якими я тепер живу. Це в голові не вкладалося! Кожного разу думаючи про це, я відчувала свою нікчемність перед ним.

– Через три дні ми вилітаємо в Дармін, – Аден не питав. Він констатував факт, даючи зрозуміти, що відповідь «ні» навряд чи його влаштує. – Сподіваюся, до цього часу ти розберешся зі справами?

Я кусала губи, намагаючись розгадати, чому ми полетимо саме в Дармін – столицю Західних земель. І мої підозри щодо цього тільки зміцнилися. Саме у Дарміні знаходиться цитадель вампірської верхівки. Найстаріші й наймогутніші представники цієї раси повинні схвалити ініціацію нових родичів. Чи не за цим хоче відвезти мене туди Аден?

– Так. Напевне, розберуся, – обережно промовила, намагаючись уявити, якою буде його реакція, якщо я відмовлюся ставати вампіром.

Навряд чи гарною! Хоча по Адену важко зрозуміти, коли він відчуває сильні емоції. Вампір більше нагадує мармурову статую, а не живу істоту. За весь час нашого спілкування він жодного разу не підвищив голосу та не виявив будь-якого невдоволення, навіть якщо на те були причини. Можливо, всередині і реагував якось, але дізнатися хоч щось по його обличчю або рухам було неможливо. Ось з кого мені потрібно приклад брати! Витримка у Адена залізна. Але я знала, наскільки оманливий спокій вампірів. Якось при мені один з його хатніх робітників випадково розбив якусь дрібницю. Аден ні словом, ні поглядом не дав зрозуміти, що невдоволений. Поводився як зазвичай.

Але вже наступного дня цю людину я більше в його будинку не бачила. А на обережне запитання отримала байдужу відповідь, що тому чоловікові довелося знайти собі іншу роботу, відповідно до його здібностей. Як виявилося, Аден домігся відправлення бідолахи на околишні території, де селилися зовсім пропащі люди, і звідки вибратися було практично неможливо.

Маленький, незначний промах. А що буде зі мною за відмову в настільки важливій для Адена справі?! Та він все моє життя може зруйнувати! Адену буде зовсім нескладно розорити фірму «Північні простори» остаточно. Та ще й закрити переді мною усі двері для подальшого просуванні у бізнесі. До фізичного усунення він, звичайно, не дійде, але здатен зробити моє життя нестерпним.

– У тебе щось сталося? – знову почувся голос у слухавці.

– Ні, все гаразд, – збрехала я.

Для мене було принциповим не просити допомоги у впливового коханця. Та й втручання вампіра у справу лише погіршить ситуацію. Обидві раси недолюблюють одна одну ще з часів Великих війн, і ця ненависть не згасла до сьогодні. Перевертні живуть відокремлено, на своїх територіях, і тільки номінально підкоряються раді. У цьому всьому багато підводних каменів і тонкощів, і я до кінця так і не розібралася у політичних хитросплетіннях. Знала тільки, що залучати до вирішення справ з перевертнями Адена – це розізлити клан Ярова ще більше.

– Підозрюю, що ти говориш неправду, – відгукнувся вампір, як завжди, легко розгадавши мої хитрощі. – Але я ціную твою незалежність.

Треба ж! Це щось нове! Аден вперше каже мені щось подібне, і це мимоволі пробуджує надію. Може, я все ж зумію переконати вампіра, що моя відмова не стосується його особисто? Що я просто хочу залишитися собою. Такою, яка є. Зрозуміє чи ні? Гаразд, у мене є ще три дні, щоб обміркувати всі деталі майбутньої нелегкої розмови!

– Я маю бігти, Аден! У мене сьогодні важлива ділова зустріч, – в цьому не збрехала і знала, що вампір це відчує.

– Добре, не буду відволікати, – якщо він і був розчарований, то по рівному тону зрозуміти важко.

Як же важко спілкуватися з істотою, котру зовсім не розумієш!

Я натиснула кнопку відбою і піднялася з місця. Що ж, сьогодні на мене чекає ще одне важке спілкування! Потрібно буде принижуватися перед перевертнями і просити їх не відмовлятися від контракту. Сподіваюсь тільки, що особистої зустрічі з Яровим вдасться уникнути.

Якщо вам подобається твір, ставте лайки, підписуйтесь на сторінку автора. Буду також вдячна за коментарі.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно