Сергій Лук'яненко - Лицарі сорока островів, Сергій Лук'яненко

І відступив назад, наче сам злякався своєї сміливості. Усі засміялися. Я теж усміхнувся мимоволі, бо зрозумів — що б зі мною не трапилося, довкола справжні, добрі хлопці.

3. ПРАВИЛА ГРИ

Приміщень у замку виявилося небагато. Одне, вузьке та довге, називалося Турнірною залою. Було шість маленьких спалень, у них жили хлопчаки, по двоє в кожній. Ще були дві великі — в одній жили три дівчата, в іншій — одна, найстарша — Рита. Всього на острові, крім мене, було шістнадцять чоловік. Найстаршим був Кріс, а наймолодшим — той малюк у кепочці. Усі його називали Малек, трохи поблажливо, немов молодшого братика. Було ще кілька кімнат. В одній Рита та дівчата молодші — Таня, Лера та Оля — готували їжу, в інших зберігали різні речі. Найбільше приміщення називалося Тронним Залом. Сюди мене і привели після того, як я опинився на острові. У Тронному Залі не було ніякого трону, там і стільців виявилося мало. Зате посередині стояв величезний круглий стіл із потемнілих від часу, вищерблених дощок. Навколо столу тіснилися перевернуті донцями вгору порожні дерев'яні барила, на яких хлопці одразу розсілися. Все це швидше нагадувало кают-компанію старовинного корабля, ніж обстановку лицарського замку. У залі було досить ясно — у трьох стінах були виготовлені широкі вікна, засклені й застелені зсередини товстими ґратами. На тій стіні, що не мала вікна, висів великий круглий щит діаметром метри два не менше. Щит покривала яскраво-червона емаль — одразу видно, що він служив не зброєю, а просто емблемою. Мене посадили на один із небагатьох справжніх стільців і почали, штовхаючись і перебиваючи один одного, пояснювати одразу півтора десятки речей. Тоді Кріс змусив усіх замовкнути і почав розповідати сам. Я слухав його і не знав, чи сміятися з його слів, чи плакати. Схоже, слід було плакати… на яких хлопці відразу розсілися. Все це швидше нагадувало кают-компанію старовинного корабля, ніж обстановку лицарського замку. У залі було досить ясно — у трьох стінах були виготовлені широкі вікна, засклені й застелені зсередини товстими ґратами. На тій стіні, що не мала вікна, висів великий круглий щит діаметром метри два не менше. Щит покривала яскраво-червона емаль — одразу видно, що він служив не зброєю, а просто емблемою. Мене посадили на один із небагатьох справжніх стільців і почали, штовхаючись і перебиваючи один одного, пояснювати одразу півтора десятки речей. Тоді Кріс змусив усіх замовкнути і почав розповідати сам. Я слухав його і не знав, чи сміятися з його слів, чи плакати. Схоже, слід було плакати… на яких хлопці відразу розсілися. Все це швидше нагадувало кают-компанію старовинного корабля, ніж обстановку лицарського замку. У залі було досить ясно — у трьох стінах були виготовлені широкі вікна, засклені й застелені зсередини товстими ґратами. На тій стіні, що не мала вікна, висів великий круглий щит діаметром метри два не менше. Щит покривала яскраво-червона емаль — одразу видно, що він служив не зброєю, а просто емблемою. Мене посадили на один із небагатьох справжніх стільців і почали, штовхаючись і перебиваючи один одного, пояснювати одразу півтора десятки речей. Тоді Кріс змусив усіх замовкнути і почав розповідати сам. Я слухав його і не знав, чи сміятися з його слів, чи плакати. Схоже, слід було плакати… У залі було досить ясно — у трьох стінах були виготовлені широкі вікна, засклені й застелені зсередини товстими ґратами. На тій стіні, що не мала вікна, висів великий круглий щит діаметром метри два не менше. Щит покривала яскраво-червона емаль — одразу видно, що він служив не зброєю, а просто емблемою. Мене посадили на один із небагатьох справжніх стільців і почали, штовхаючись і перебиваючи один одного, пояснювати одразу півтора десятки речей. Тоді Кріс змусив усіх замовкнути і почав розповідати сам. Я слухав його і не знав, чи сміятися з його слів, чи плакати. Схоже, слід було плакати… У залі було досить ясно — у трьох стінах були виготовлені широкі вікна, засклені й застелені зсередини товстими ґратами. На тій стіні, що не мала вікна, висів великий круглий щит діаметром метри два не менше. Щит покривала яскраво-червона емаль — одразу видно, що він служив не зброєю, а просто емблемою. Мене посадили на один із небагатьох справжніх стільців і почали, штовхаючись і перебиваючи один одного, пояснювати одразу півтора десятки речей. Тоді Кріс змусив усіх замовкнути і почав розповідати сам. Я слухав його і не знав, чи сміятися з його слів, чи плакати. Схоже, слід було плакати… Щит покривала яскраво-червона емаль — одразу видно, що він служив не зброєю, а просто емблемою. Мене посадили на один із небагатьох справжніх стільців і почали, штовхаючись і перебиваючи один одного, пояснювати одразу півтора десятки речей. Тоді Кріс змусив усіх замовкнути і почав розповідати сам. Я слухав його і не знав, чи сміятися з його слів, чи плакати. Схоже, слід було плакати… Щит покривала яскраво-червона емаль — одразу видно, що він служив не зброєю, а просто емблемою. Мене посадили на один із небагатьох справжніх стільців і почали, штовхаючись і перебиваючи один одного, пояснювати одразу півтора десятки речей. Тоді Кріс змусив усіх замовкнути і почав розповідати сам. Я слухав його і не знав, чи сміятися з його слів, чи плакати. Схоже, слід було плакати…

Усі хлопці потрапили на острів так само, як я. Їх просили сфотографуватися — для журналу, чи просто так, вони погоджувалися, і… І опинялися на острові.

Збагнути, в чому тут справа, було нескладно. Але про всяк випадок я запитав:

- То це був не фотограф?

Кріс кивнув головою.

- Звісно. Він просто мав прилад, замаскований під фотоапарат.

- У кого?