Йон Колфер - Артеміс Фаул. Випадок в Арктиці, Йон Колфер

Холлі включила зв’язок із Поліцейською Плазою. Фоулі, ЛЕПівський технік-чарівник, уже побачив відеозображення на своїх моніторах.

— Фоулі, бачиш?

— Так, Холлі, — відповів кентавр. — Зараз лише виведу на головний екран.

— Що скажеш про ці тіні? Сіре, що рухається? Ні­коли такого не бачила.

— Я теж. — Він помовчав, чути було лише клацан­ня клавіатури. — Можу запропонувати два пояснен­ня. Перше — збої в роботі обладнання. Фантомні зображення з іншої системи. Як перешкоди по радіо.

— А друге?

— Таке дурне, що навіть і казати не хочеться.

— Зроби мені ласку, Фоулі, скажи.

— Ну, як би дивно це не звучало, хтось знайшов спосіб подолати мою систему.

Холлі зблідла. Якщо Фоулі визнає таку можли­вість, то це правда. Вона відключилась, повернулася до рядового Вербіла.

— Чіксе! Вибирайся звідти. Піднімайся! Піднімайся!

Та ельф думав лише про те, щоб справити вра­ження на симпатичного капітана, і не розумів сер­йозності ситуації.

— Розслабся, Холлі. Я ельф. Ніхто не може скрив­дити ельфа.

Саме цієї миті із шахти вилетів реактивний сна­ряд і залишив чималу дірку у Вербіловому крилі.

Холлі сунула «Нейтрино-2000» в кобуру, прокри­чала в мікрофон шолома наказ:

— Код чотирнадцять. Повторюю, код чотирна­дцять. Ельф унизу. Ельф унизу. Нас обстрілюють. Е37. Пришліть медиків і групу підтримки.

Холлі вистрибнула через люк, спустилася на під­логу тунелю. Пірнула за статую Фронда, першого

ельфійського короля. Чікс лежав на купі каміння. Справи в нього були кепські. Збоку шолом було по­шкоджено гострим уламком стіни, тож жоден канал комунікації не працював.

Швидко на допомогу, або він не жилець на цьому світі. У виду ельфів, до якого належав Чікс, обмежені цілющі здібності. Вони можуть вивести бородавку, але зцілити рани вже не в змозі.

— З’єдную тебе з командиром, — сказав у вухо го­лос Фоулі. — Лишайся на зв’язку.

— Капітане Шорт, залишайся на місці, доки не прибуде група підтримки.

— Не можу, командире. Чікса поранено. Маю ле­тіти до нього.

— Холлі, капітан Кельп підніметься з хвилини на хвилину. Лишайся на місці. Повторюю. Лишайся на місці.

За візором шолома Холлі аж зуби стиснула від розпачу. Вона і так за крок від того, щоб її викинули з лав ЛЕП, а тепер іще і це. Щоб урятувати Чікса, до­ведеться порушити наказ.

Рут відчув, що вона вагається.

— Холлі, послухай мене. Чим би вони там не стрі­ляли, Вербілове крило пробите. Твій жилет не міцні­ший за крило. Тож сиди і чекай на капітана Кельна.

Капітан Кельп. Найвідданіший офіцер ЛЕП. Про­славився тим, що на випускній церемонії обрав собі ім’я Трабл, що означає «неприємності». Та не було такого офіцера, кому б Холлі довірила прикривати свою спину, коли вона виходитиме за двері.

— Вибачте, сер. Не можу чекати. Чіксові пробило крило. Ви знаєте, що це означає.

Підстрелити ельфа — це не пташку підстрелити. Крила у них — особливий орган, там проходять кіль­ка важливих артерій. Така дірка означає, що снаряд пробив щонайменше три з них.

Командир Рут зітхнув. Немов прокотилася хвиля перешкод.

— Гаразд, Холлі. Але будь обережною. Не хочу сьогодні втрачати людей.

Холлі витягла з кобури «Нейтрино-2000», перевела регулятор на три. Проти снайперів вона не має жодно­го шансу. Але якщо це гобліни з тріади Б’ва Келл, з та­кими настройками після першого ж пострілу вони втратять свідомість щонайменше на вісім годин.

Вона підігнула ноги і вискочила з-поза статуї. Од­разу ж пролунали постріли, і від скульптури посипа­лися скалки.

Холлі кинулася до постраждалого товариша, на­вколо голови, немов бджоли, крутилися кулі. Влас­не, в такій ситуації останнє, що можна зробити — перетягувати пораненого. Але навколо свистіли кулі, тож вибору не лишалося. Холлі схопила рядового за еполети і потягла за іржавий транспортер.

Чікс уже довгенько тут лежав. Він слабо посміх­нувся:

— Ви прийшли по мене, кеп. Я знав, що ви при­йдете.

Холлі спробувала опанувати голос, щоб він не звучав дуже схвильовано.

— Звісно, я прийшла, Чіксе. Не можна залишати товаришів у біді.

— Так і знав, що ви перед мною не встоїте, — ви­дихнув Чікс. — Так і знав. — І він заплющив очі. По­шкодження дуже велике. Дуже.

Холлі зосередилася на рані. «Зцілися», — подума­ла вона, і магічна сила розгорнулася всередині, не­мов мільйони голок вп’ялися в неї. Енергія текла по руках, стікала по пальцях. Холлі приклала долоні до Вербілової рани. Від кінчиків пальців до пошко­дженої шкіри побігли синенькі вогники. Іскорки танцювали навкруги рани, зцілюючи розірвані тка­нини і відновлюючи розірвані судини. Дихання в ельфа заспокоїлося, на щоки повернувся здоровий зелений рум’янець.

Холлі зітхнула. Чікс у небезпеці. Може, він більше і не літатиме, але житиме. Вона відтягла непритом­ного рядового вбік, намагаючись не зачепити пора­нене крило. Тепер до таємничих сірих тіней. Холлі перевела регулятор зброї на чотири і без вагань по­бігла до виходу з шахти.

Першого же дня в Академії ЛЕП великий волоха­тий гном із плечима, як у троля-бика, пришпилював кожного кадета до стіни і попереджав, щоб вони ніколи не лізли до незахищених будівель під час об­стрілу. І казав він це так, що не зрозуміти було не­можливо. Повторював щодня, аби ці слова викарбо­вувалися в мозку кожного кадета. І саме це капітан Холлі Шорт, офіцер ЛЕПу, збиралася зробити.

Вона пробігла через двері термінала, сховалася за реєстраційною стійкою. Менше ніж чотири століття тому тут вирувало життя. Туристи стояли в черзі за візами на поверхню землі. Париж колись був дуже популярним. Але, як завжди і буває, люди захопили європейську столицю собі. Єдине місце, де ельфи почувалися у безпеці в Парижі, — Диснейленд. Тут піхто не звертав уваги на дивних створінь. Навіть із зеленою шкірою.

Холлі активувала на шоломі фільтр із датчиками руху і просканувала будівлю через кварцову панель. Якби щось ворухнулося, комп’ютер шолома автома­тично позначив би рухому точку помаранчевим три­кутником. Вона підвела голову, саме вчасно, щоб по ­бачити дві постаті, що бігли галереєю туди, де стояли транспортери. Дійсно, то були гобліни. Щоб швидше бігти, вони навіть опустилися на всі чотири кінців­ки. За ними волочився візок. Одягнені вони були у щось на кшталт костюмів із фольги, доповнених шоломами, явно для того, щоб обдурити термальні сенсори. Дуже винахідливо. Занадто винахідливо для гоблінів.

Холлі кинулася бігти паралельно з гоблінами, але поверхом нижче. Навколо на іржавих рейках бовталися старі рекламні плакати. «Двотижневий тур на сонцестояння. Двадцять золотих грамів. Діти до де­сяти років мандрують безкоштовно».

Вона проскочила під турнікетом, кинулася до зони контролю і