Зоряна Лешко - Все тільки починається

таких емоцій, таких бажань, він був стриманим у виявленні почуттів. Сьогодні ж вистачило одного погляду на фото і у неї почалась гормональна революція. Це якось неправильно – так реагувати на чоловіка, якого не знаєш і навіть не бачила у реальному житті.

«Я буду бачити її такою».

Слова спливли у свідомості і Леся зрозуміла, що саме у цьому річ: що б не казав Ярослав, які б дорогі подарунки не робив, як би не дивився на неї – вона ніколи не відчувала себе особливою для нього у такому сенсі.

Напевно, Ярина все ж таки мала рацію – із Славком їй просто зручно і тому вона закриває очі на взаємовигідність їх стосунків. Леся, безперечно, любить його, але… Чомусь їй здається, що між любов’ю і коханням величезна різниця. Їй лише двадцять два, вона ще занадто молода, щоб відмовлятись від тих емоцій, які дають справжнє кохання і пристрасть. Але відмовляється, бо у ній переважає розсудливість і вона не зустрічала чоловіка, який змусив би її забути про все на світі.

І от зараз, коли все вже майже вирішено, Леся відчуває у собі зміни – незнайомий, небачений чоловік не виходить їй з думок і переслідує навіть у сні.

– Мана якась… Я люблю Славка, у нас спільні плани на майбутнє… Треба з цим покінчити. Я не повинна так реагувати на гарні фрази незнайомого чоловіка. У неті всі стають ідеальними і у цьому легко переконатись – треба його спровокувати. Він десь проколеться, а я заспокоюсь… Хоча, чому я? Скину Ярині і хай розгрібається.

Леся відкрила ноут і відновила сеанс.

«Вибач, не хотіла тебе образити»

Вона почекала кілька хвилин і вимкнула ноутбук. Не дивно, що Мрійника не було на сайті, бо ж п’ята година ночі і, напевно, він проігнорує її вибачення. Ну і нехай, у неї без того купа справ. За два тижні почнеться навчання, треба скупити канцелярію, кілька обновок і осінні чобітки. І відпочити, використавши залишки зарплатні.